Поетична і мужня лесина душа щедро поділилася з людьми своїм казковим багатством, подарувала світові скарби чудодійної сили, серед яких найкоштовнішою перлиною світиться, виграє веселковими барвами "лісова пісня".з дитинства мавка стала для мене чимось набагато більшим, ніж просто літературний образ, створений геніальною українською поетесою. коли відчуваєш, що засмоктує сіра буденщина, коли в повсякденних турботах забуваєш про своє високе призначення на землі, коли просто треба "своїм життям до себе дорівнятись", тоді, як на мене, слід перечитати "лісову пісню". і відразу наче торкнешся чистого, прозорого і вічного, станеш благороднішим, талановитішим.мавка, фантастична лісова істота, втілила в собі найвищі ідеали поетеси. коли я вперше прочитала твір і зустрілася з мавкою, мене вразила її чистота, її наївний, дитячий погляд на навколишній світ, глибока віра, що воля — найголовніше в житті, це щось вічне і незмінне, що ніколи не зможе зникнути. таке саме і її кохання — щире й сильне, вільне й незалежне, трагічне й водночас щасливе. мавка відкрила в лукашеві те найкраще, що було приховане в ньому, змушувала співати його душу, розуміючи, що доля подарувала її коханому величезне багатство — здатність творити красу для людей, робити їх щасливими. і тому так жорстоко покараний лукаш, коли зраджує мавку, свою любов, свою пісню. говорять, кому багато дано, з того багато й спитають. не зміг лукаш перебороти в собі все темне, нелюдське, свої власницькі дрібні інстинкти. це величезна трагедія мавки. вона, яка віддала коханому так багато, вона, яка перетворилася з лісової царівни . на жебрачку, яка хоче заробити для себе "окрайчик щастя", на якусь мить відчула, що втомилася від боротьби. тоді, нещасна й змучена, потрапляє мавка в мертве царство "того, що в скалі сидить". але ні, мавка не померла, не зникла назавжди. огонь в душі та іскру в серці не можна погасити. мавка, символ прекрасного й гармонійного, вічна, як і сама природа, як краса і юність, любов і щастя.
Спочатку — це манірна легковажна дівчина, що повернулася після навчання в інституті в маєток своєї бабусі. Пансіон “благородних дівиць” не виховав у панночки жодної благородної риси характеру. Не привчена до праці змалку, інститутка веде паразитичний б життя. Вона влаштовує безкінечні бенкети, приділяє непомірну увагу своєму туалетові. Панночка — жорстока. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче. Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба. Кохання її “чудне”. Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб’язність, привітність, радість! У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свійхутірець. Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, груба та некультурна. Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою та бездушною;
Объяснение:
Объяснение:
Спочатку — це манірна легковажна дівчина, що повернулася після навчання в інституті в маєток своєї бабусі. Пансіон “благородних дівиць” не виховав у панночки жодної благородної риси характеру. Не привчена до праці змалку, інститутка веде паразитичний б життя. Вона влаштовує безкінечні бенкети, приділяє непомірну увагу своєму туалетові. Панночка — жорстока. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче. Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба. Кохання її “чудне”. Вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. Настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. Де взялася люб’язність, привітність, радість! У неї любов тільки за багатство, маєток. Ось яка у панночки мораль. Ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свійхутірець. Прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на самодурку. Під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. Вона брехлива, люта, груба та некультурна. Необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою та бездушною;