при першій зустрічі з ним він зображений як звичайним вуличним задиракою. це ми можемо зрозуміти з його мови та й сам юлько казав: “стефко це, стефко вус, соловій-розбійник з нашого двору.” але з деяким переживанням він віднісся до сороки з перебитим крилом. можна зробити висновок, що він тільки захищає своє ім’я і себе від інших і дає волю силі, серцю, думкам в різних життєвих ситуаціях. у главі ‘як усе було насправді’ стефко проявив себе справедливою людиною яка не пожертвувала здоров’ям іншої людини за ради інтересів юлька. це його і відрізняє від підступного ващука який не тільки хотів зробити зле сдавкові, а й не хотів забруднити своє ім’я.
ответ:Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови[1][2][3].
«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі та свят. Переписане у 1056–1057 рр. із староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий родичем князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської). За гіпотезою Юрія Диби та Ігоря Мицька походження протографу книги слід пов'язувати зі скрипторієм чеського бенедиктинського слов'янського монастиря в Сазаві, про що свідчить її місяцеслов та художнє оформлення. Вірогідно також, що у Києві могли знайти прихисток і сазавські монахи-вигнанці[4].
при першій зустрічі з ним він зображений як звичайним вуличним задиракою. це ми можемо зрозуміти з його мови та й сам юлько казав: “стефко це, стефко вус, соловій-розбійник з нашого двору.” але з деяким переживанням він віднісся до сороки з перебитим крилом. можна зробити висновок, що він тільки захищає своє ім’я і себе від інших і дає волю силі, серцю, думкам в різних життєвих ситуаціях. у главі ‘як усе було насправді’ стефко проявив себе справедливою людиною яка не пожертвувала здоров’ям іншої людини за ради інтересів юлька. це його і відрізняє від підступного ващука який не тільки хотів зробити зле сдавкові, а й не хотів забруднити своє ім’я.
ответ:Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови[1][2][3].
«Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі та свят. Переписане у 1056–1057 рр. із староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий родичем князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської). За гіпотезою Юрія Диби та Ігоря Мицька походження протографу книги слід пов'язувати зі скрипторієм чеського бенедиктинського слов'янського монастиря в Сазаві, про що свідчить її місяцеслов та художнє оформлення. Вірогідно також, що у Києві могли знайти прихисток і сазавські монахи-вигнанці[4].
Объяснение: