В начале «Поучения» Мономах дает ряд моральных наставлений: не забывайте Бога, гордости не имейте в сердце и уме, старых людей уважайте, «на войну выйдя, не ленитесь, лжи остерегайтесь, напоите и накормите просящего.. .Убогих не забывайте, подавайте сироте и вдовицу рассудите сами, а не давайте сильным губить человека. Старых чтите, как отца, а молодых, как братьев. Более всего чтите гостя. Не пропустите человека, не приветив его, и доброе слово ему молвите» . Перед нами моральные наставления, высокие нравственные заветы, которые имеют непреходящее значение и ценны по сей день. Они заставляют нас задумываться о взаимоотношениях между людьми, совершенствовать свои нравственные принципы.
Все, что указано выше, я считаю необходимым для человека в наше время.
Советы.
"не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам" - не должно быть вседозволенности, люди не должны причинять вред друг другу, не должны посягать на чужое, завидовать.
"напойте и накормите просящего" , "убогих не забывайте" - эти советы говорят о том, что нужно, чтобы в душе человека было сострадание к людям, которые нуждаются в что человек должен он не должен оставаться равнодушным к а протянуть руку
Композиція завершеного художнього твору — наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу, який певним чином корелює з дійсним світом (по-своєму в натуралізмі, реалізмі, романтизмі, символізмі тощо). Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Теоретично в загальних рисах окреслюються певні спільні підходи до розуміння функцій композиції у творах літератури. На тематичному рівні композиція з хаосу, плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним. Просторово-часова послідовність завдяки компонуванню набирає принципового значення, будується або тільки згідно з причинно-наслідковими залежностями, або враховує авторське бачення (чи його сваволю).
Відтак постає питання про персонажів, їх кількість, порядок введення у твір, роль в описаних подіях, групування у конфліктах, взаємини між персонажами, їхню типовість (винятковість), ставлення до прототипів. Все це становить вагомий пласт у композиції епічних і драматичних творів. З погляду композиції цілісного художнього твору важливим є те, як і чому автор добирає саме такі типи, а не інші, у якому співвідношенні вони перебувають, як вступають у конфлікт (драма) чи живуть у гармонійній злагоді (ідилія) тощо. Для розуміння своєрідності композиції твору важливо зауважити композиційну домінанту, яку складає або центральна постать, або головний конфлікт, або місце дії, до яких прямо чи опосередковано мають певне відношення всі інші компоненти композиції.
У мережі цих відношень виявляється композиційно-інтегральна роль наскрізних повторів, зіставлень, протиставлень, через які реалізується динаміка художнього образу цілісного твору і образів-персонажів: кожен з образів виникає поступово в процесі читання тексту і перебудовується під впливом сприйняття наступних компонентів композиції твору (див.: Антиципація; Літературно-художній образ).
В начале «Поучения» Мономах дает ряд моральных наставлений: не забывайте Бога, гордости не имейте в сердце и уме, старых людей уважайте, «на войну выйдя, не ленитесь, лжи остерегайтесь, напоите и накормите просящего.. .Убогих не забывайте, подавайте сироте и вдовицу рассудите сами, а не давайте сильным губить человека. Старых чтите, как отца, а молодых, как братьев. Более всего чтите гостя. Не пропустите человека, не приветив его, и доброе слово ему молвите» . Перед нами моральные наставления, высокие нравственные заветы, которые имеют непреходящее значение и ценны по сей день. Они заставляют нас задумываться о взаимоотношениях между людьми, совершенствовать свои нравственные принципы.
Все, что указано выше, я считаю необходимым для человека в наше время.
Советы.
"не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам" - не должно быть вседозволенности, люди не должны причинять вред друг другу, не должны посягать на чужое, завидовать.
"напойте и накормите просящего" , "убогих не забывайте" - эти советы говорят о том, что нужно, чтобы в душе человека было сострадание к людям, которые нуждаются в что человек должен он не должен оставаться равнодушным к а протянуть руку
Композиція завершеного художнього твору — наслідок творчого компонування як основного механізму створення художнього світу, який певним чином корелює з дійсним світом (по-своєму в натуралізмі, реалізмі, романтизмі, символізмі тощо). Композиція кожного твору індивідуальна, її типові особливості треба подавати з урахуванням своєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів. Теоретично в загальних рисах окреслюються певні спільні підходи до розуміння функцій композиції у творах літератури. На тематичному рівні композиція з хаосу, плину подієвого матеріалу вибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергує реальне з уявним, фантастичним. Просторово-часова послідовність завдяки компонуванню набирає принципового значення, будується або тільки згідно з причинно-наслідковими залежностями, або враховує авторське бачення (чи його сваволю).
Відтак постає питання про персонажів, їх кількість, порядок введення у твір, роль в описаних подіях, групування у конфліктах, взаємини між персонажами, їхню типовість (винятковість), ставлення до прототипів. Все це становить вагомий пласт у композиції епічних і драматичних творів. З погляду композиції цілісного художнього твору важливим є те, як і чому автор добирає саме такі типи, а не інші, у якому співвідношенні вони перебувають, як вступають у конфлікт (драма) чи живуть у гармонійній злагоді (ідилія) тощо. Для розуміння своєрідності композиції твору важливо зауважити композиційну домінанту, яку складає або центральна постать, або головний конфлікт, або місце дії, до яких прямо чи опосередковано мають певне відношення всі інші компоненти композиції.
У мережі цих відношень виявляється композиційно-інтегральна роль наскрізних повторів, зіставлень, протиставлень, через які реалізується динаміка художнього образу цілісного твору і образів-персонажів: кожен з образів виникає поступово в процесі читання тексту і перебудовується під впливом сприйняття наступних компонентів композиції твору (див.: Антиципація; Літературно-художній образ).