Річна контрольна робота з української літератури
1. Зворушливе прощання матері з сином зображено у творі.
А "Засвіт встали козаченьки..."
Б "Дума про Марусю Богуславку"
В "Чи не той то Хміль..."
Г "Віють вітри..."
Д "Бондарівна"
2. В уривку зі "Слова про похід Ігорів" "Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць
збудила" йдеться про.
А Святослава
Б Ігоря
В Кончака
Г Всеволода
Д Овлура
3. "Щоб бути зачинателем нової української літератури - мало самого таланту: треба мати український хребет.
Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право
- бути собою" - сказано про.
А Пантелеймона Куліша
Б Івана Франка
В Григорія Квітку-Основ'яненка
Г Івана Котляревського
Д Івана Франка
4. "Написати рідною мовою історичний роман, дотримуючись суворих правил форми, властивої цьому різновиду
епосу" - таке завдання поставив перед собою.
А Г. Квітка-Основ'яненко
Б П. Мирний
В П. Куліш
Г М. Коцюбинський
Д Григорій Сковорода
5. Парубок моторний / І хлопець хоть куди козак, / Удавсь на всеє зле проворний, / Завзятіший од всіх бурлак" -
сказано про персонажа
А поеми
Б балади
В драми
Г комедії
Д думи
6. Персонажів цього пам’ятника згадано в
(НЕ ТРЕБА)
А «Повісті минулих літ» (уривок про заснування Києва) Б «Повісті минулих літ» (уривок про напад хозарів)
В «Повісті минулих літ» (уривок про помсту княгині Ольги) Г «Думі про Марусю Богуславку»
Д «Слові про похід Ігорів»
7. «Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра», — докоряє
землякам
А Тарас Шевченко
Б Пантелеймон Куліш
В Іван Котляревський
Г Марко Вовчок
Д Іван Франко
8. Видатний український державний діяч, пам’ятник якому ви бачите на фото, є персонажем твору
(НЕ ТРЕБА)
А «De libertate» Б «Contra spem spero!» В «Гайдамаки» Г «Засвіт встали козаченьки» Д «Чорна рада»
9. Марко Вовчок — це псевдонім
А Л. Косач
Б О. Кандиби
В М. Вілінської
Г М. Фітільова
Д П. Губенка
10.«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»
А Володимир
Б Святослав
В Всеволод
Г Олег
Д Ігор
11.«Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж... перенесу своє горе», — говорить
своїй матері
А Маруся Дрот
Б Леся Череванівна
В Наталка Полтавка
Г Юнона
Д Галя Ґудзь
12.«Батьком української повісті» називають
А І. Котляревського
Б Г. Квітку-Основ’яненка
В П. Куліша
Г П. Мирного
Д М. Коцюбинського
13.«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і
пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не шабля аж горіла од золота; да й та
на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет
А Кирила Тура
Б Івана Шрама
В Якима Сомка
Г Матвія Гвинтовки
Д Івана Брюховецького

копач — дуже щедра людина. бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. тільки чесним шляхом мріє розбагатіти бонавентура. крім того, що герой багатий своєю мрією, він також багатий на всілякі жарти, дотепи та прислів’я. з повагою бонавентура ставиться до науки, знає напам’ять всі вірші шевченка, цитує «енеїду» котляревського. в образі цього героя автор п’єси показав низи тогочасного суспільного ладу, що склалися з обіднілих, вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов. цитати копача бонавентура   «я, слава богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»; «без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»; «тільки гляну, враз бачу»; «я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»; «опит — велікоє діло! »; «мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… хочеш — комедію, а хочеш — прошеніє, яке завгодно прошеніє і куди завгодно»; «оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».

нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя. вважалося цілком закономірним і природним нещасному, знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. у житті людей необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і для тих, хто нею ділиться. людині може навіть добре слово.

виховати порядних, добрих дітей намагається кожна родина. так само виховував і свого племінника климка, що залишився сиротою, дядько кирило, виховував, як рідного сина. він його пестив, любив, привозив гостинці з кожного рейсу. привчав до самостійності, стежив за шкільним навчанням. і зі свого боку климко відплачував своєю турботою та любов’ю. він прибирав, міг приготувати їжу. климко був наділений багатьма гарними рисами характеру: був чуйний, організований, турботливий.

коли на початку війни гине його дядько, хлопчик залишається зовсім один, без рідних і даху над головою. щоб не обтяжувати чуже життя, він ні до кого не йде жити. та климко не тільки влаштовує себе, а ще й відповідає за життя своєї улюбленої вчительки, яка залишилася з немовлям на руках. йому боляче дивитися на те, що вчителька замість молока годує маленьку донечку чаєм, бо не має можливості купити їжу. і тому климко приймає рішення відправитися за 200 кілометрів у слов’янськ за сіллю для того, щоб виміняти її на їжу, яка потрібна і його другу, а найголовніше, щоб мати можливість придбати молоко для дитинки своєї вчительки.

але не всі люди прагнуть одне одному в горі, є й такі, хто намагається нажитися на чужому нещасті. зустрілися такі й климку — це бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь, бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та поліцаї. та все одно добрих людей на світі більше.

климко подолав шлях аж до слов’янська, голодний та босий. а там він на ринку врятував дівчину під час облоги, назвавшись її братом. хлопчик не зміг би вчинити по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про себе. навіть коли климко був у тітки марини, яка його лікувала в гарячці і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.

після важких випробувань, після небезпечної дороги климко повертався назад з дорогоцінною сіллю. він, незважаючи на небезпеку, показав, куди тікати радянському полоненому воїну. і саме тут його наздогнала черга з німецького автомата. хлопчик гине, не дійшовши до друга та вчительки усього декілька сотень метрів.

климко постає людиною, яка в першу чергу дбає про інших, а не про себе. не замислюючись йти на самопожертву, заради людей чинити героїчні вчинки, на які здатен не кожен, зовсім не обов’язково, але виявляти порядність і чуйність, чинити добро — це те, до чого повинна прагнути кожна людина.