Моє улюблене заняття дещо нетривіальне: я роблю анімаційні фільми. Я займаюся разом з друзями в студії комп’ютерної анімації. Мені дуже це подобається, бо дозволяє розкрити мої творчі здібності. До того ж, це дуже цікаво.
Анімаційні фільми тепер створюються зовсім не так, як років тридцять тому. Раніше, наприклад, щоб зробити мальований мультиплікаційний фільм, художники вимальовували кожен кадр окремо! А це тисячі й тисячі малюнків, бо кожну секунду на екрані змінювалося 24 кінокадри. Лялькові мультфільми теж було доволі важко створювати – треба було робити ляльок, декорації та застосовувати ту ж покадрову зйомку.
Тепер все простіше і складніше одночасно. Більшість операцій виконується за до різноманітних комп’ютерних програм. Але доволі часто перший етап, коли вимальовується начерк персонажа та його окремих частин, ми виконуємо на папері. Потім все «заганяється» у спеціальні програми-редактори і ретельно вимальовується вже в них. В інших програмах ми змушуємо намальовані фігурки рухатися. Є програми для редагування звуку, а є такі, що допомагають нам синхронізувати звук та зображення. Є й новітні технології, які допомагають створити тривимірну анімацію, де персонаж повторює рухи людини-аніматора, але у нас в студії такого обладнання немає.
Ми всі дуже любимо робити мультфільми. Коли ми закінчуємо черговий проект, я зазвичай дуже задоволений, бо ми створюємо щось нове - таке, чого ще не існувало. А це завжди захоплює.
1.Нелюбов до табунів .
2.Образливий вибір конюха.
3. Виправдання Степанового рішення.
4.Змирився.
5.Спогади про дитинство.
6.Воля.
7. Гірка правда. Повернення.
План характеристика коня Шептало
1. Білий кінь Шептало – головний герой оповідання.
2. Суперечлива особу періоду «застою» в алегоричному образі коня.
3. Спогади, що допомагають героєві у важкому повсякденному житті.
4. Що розповіді мами героя оповідання про гордих білих коней?
5. Зміни у житті білого коня Шептала.
6. Чому Шептало втрачає своє «я»?
7. Виявляння твердості характеру Шептала.
8. Білий кінь Шептало на волі.
9. Повернення Шептала до стійбища.
Мое улюблене заняття
Моє улюблене заняття дещо нетривіальне: я роблю анімаційні фільми. Я займаюся разом з друзями в студії комп’ютерної анімації. Мені дуже це подобається, бо дозволяє розкрити мої творчі здібності. До того ж, це дуже цікаво.
Анімаційні фільми тепер створюються зовсім не так, як років тридцять тому. Раніше, наприклад, щоб зробити мальований мультиплікаційний фільм, художники вимальовували кожен кадр окремо! А це тисячі й тисячі малюнків, бо кожну секунду на екрані змінювалося 24 кінокадри. Лялькові мультфільми теж було доволі важко створювати – треба було робити ляльок, декорації та застосовувати ту ж покадрову зйомку.
Тепер все простіше і складніше одночасно. Більшість операцій виконується за до різноманітних комп’ютерних програм. Але доволі часто перший етап, коли вимальовується начерк персонажа та його окремих частин, ми виконуємо на папері. Потім все «заганяється» у спеціальні програми-редактори і ретельно вимальовується вже в них. В інших програмах ми змушуємо намальовані фігурки рухатися. Є програми для редагування звуку, а є такі, що допомагають нам синхронізувати звук та зображення. Є й новітні технології, які допомагають створити тривимірну анімацію, де персонаж повторює рухи людини-аніматора, але у нас в студії такого обладнання немає.
Ми всі дуже любимо робити мультфільми. Коли ми закінчуємо черговий проект, я зазвичай дуже задоволений, бо ми створюємо щось нове - таке, чого ще не існувало. А це завжди захоплює.