Прокоментуйте слова воїнів Бертольда «Краще смерть, ніж вічний сором». Висловлюючись, посилайтесь на зміст поеми. 2. Як на ваш погляд, чи щирою була промова-вдячність Бертольда до співців, коли його військо отримало перемогу над царем бусурманським? Відповідь вмотивуйте.

3. Яку винагороду мав отримати поет від Бертольда за свої пісні?

а) Велику земельну ділянку;

б) новий музичний інструмент;

в) можливість регулярно відвідувати свята при дворі пана;

г) срібло, золото.

Весільні обряди українського народу різноманітні і цікаві. Вони можуть відрізнятися в залежності від регіону, де народилися та проживають молодята, але, все ж таки, мають ряд спільних рис. Жодне українське весілля не проходить без музик та традиційних весільних пісень, які прикрашають святкування.Весіллю передувало сватання. Для проведення цього обряду існували спеціальні атрибути, за до яких наречена могла показати, чи згодна вона виходити заміж за парубка. В різних регіонах ці атрибути могли відрізнятися. В деяких куточках нашої країни атрибутами сватання та весільного обряду виступали хліб, рушники, гарбуз. Якщо дівчина погоджувалася йти під вінець, сватів пригощали хлібом та пов'язували їх рушниками. Якщо хлопець не підходив, свати отримували гарбуза. Традиційно, господарі вихвалялися достатком своєї родини, показували все, що мали. Якщо молодята підходили один одному, сватів щедро пригощали.Заручини — це важлива традиція, яка передує весільному обряду. В деяких регіонах України заручини називають малим весіллям. Родини хлопця та дівчини зустрічаються тричі перед весіллям. На одній з цих зустрічей вони можуть отримати відмову, а на наступних — згоду. Остання зустріч мала більш офіційний характер, так як під час неї офіційно проголошували майбутнє весілля та відносини набували юридичного статусу. Якщо будь яка сторона відмовлялася від весілля, вони мали сплатити за всі витрати, які понесли свати та певну суму у вигляді компенсації за “безчестя”.З давніх-давен до наших днів дійшла певна кількість весільних обрядів. Які мали майже магічне значення. Наприклад, під час весілля в Західній Україні батьки молодят виконували спеціальний танок. Батьки молодої брали хліб під пахви, ставали напроти та починали танцювати. Вся рідня підхоплювала цей танок та починала танцювати.Весільний обряд поділяється на ряд дій, які є незмінними у всіх регіонах. Основними обрядовими діями є за на весілля, приготування ритуального хлібу, виготовлення весільних вінків, розплітання коси та прощання із дівоцтвом, вінчання, посадження молодят на спеціальне місце за весільним столом, розрізання короваю, заміна дівочого віночку на хустку.  Основною відмінною рисою українського весілля є те, що всі головні події відбуваються сама в домі молодої.Під час весільного обряду кожний із за має свою роль у проведенні даного дійства. Головна роль належить молодятам, але їх роль — пасивна. Всі діючи особи намагаються зробити цей день незабутнім для головних героїв свята. Традиційно наречений проводив викуп нареченої, зустрічав тещу, а наречена прощалась із рідним домом  та своїми подругами.В язичницькому періоді весілля проводили навесні, коли природа оживала. Цей час був сприятливим для створення сім'ї та зачинання нового життя. Коли на територію України прийшло християнство, весілля навесні стали рідкістю, так як в цей час люди дотримувалися Великого поста, під час якого були заборонені масові гуляння. Особливе місце в весільних обрядахукраїнців відігравав коровай. Для випікання короваю спеціально за жінки-коровайниці. Коровайниці мали бути одружені тільки один раз, подружнє життя їх повинно було бути щасливим. Вважалося, що вони передають частинку сімейного щастя молодятам. Невід'ємною частиною весільного обряду є весільні пісні. Під час святкування є місце для сумних пісень та веселих, жартівливих та серйозних. Пісня буде супроводжувати молодят протягом всього їх життя.Наша компанія працює над тим, щоб зробити кожне весілля незабутнім. Ми видаємо нові збірки народних та сучасних весільних пісень, які набувають народного колориту, зображають особливості життя народу України, традиції та звичаї, сімейні цінності. Наші пісні прикрасять будь яке весілля в селі та в місті, наповнить його незабутнім колоритом та подарує незабутні враження кожному за на весілля.

Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті. 

Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір. 

Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. 

Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. 

Мелашка : 
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк. 

Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.