Прочитай уривок із тексту Мирослава Дочинця «Збирання попілинок»
Дивися…
Хочеш побачити себе – не дивися в дзеркало.
Дивися в очі тих, хто дивиться на тебе.
Дивися в душу тих, хто з тобою.
Дивися на птахів – вони летять проти вітру.
Дивися на риб – вони не бояться потонути.
Дивися на комашку – вона не журиться, що житиме лише день.
Дивися на бджолу – її труд солодкий.
Дивися на траву – вона не хоче бути деревом.
Дивися на дерево – воно весь час росте вгору.
Дивися на листок- він не боїться впасти, коли прийде час.
Дивися на рибу – вона несе краплини в океан.
Дивися на камінь – він твердий у постійності.
Дивися на гору – вона манить вершиною.
Дивися на сонце – воно сходить щодня.
Дивися на вітер – він віє, де хоче, коли хоче і як хоче.
Дивися на дощ – він животворний.
Дивися на зірки – вони засвічують темряву.
Дивися на землю – там твоє коріння.
Завдання: спробуй продовжити, дотримуючись авторського стилю. Поділись тим, що побачила навколо.
Метафори - не палає пожежею, вона розливається зануриться, засяє змійками, хлинули промені, (розганяє, розсовує)
Порівняння-блиск їх подібний блиску кованого срібла. Немов злітаючи, піднімається могутнє світило. Подібно островам, не рушають з місця. Так само блакитні, як і небо. Як дим, лягають рожевими клубами.
Епітети-прозорими рукавами. Блакитні смуги. Чорнуваті і невизначені.
Холодні тіні. Заснувшими верхівками.
Уособлення-Погода встановилася. Зоря не палає пожежею. Край хмарки засяє змійками. Хлинули промені. Колір небосхилу не змінюється
Объяснение: соррі я з Росії українську мову погано знаю