Повість казки Ю. Вінничука "Місце для дракона" Во Чому Грицько провів паралель між Юдою і князем?2)Чому одна річ убити дракона, а зовсім інша поета? 3)Яким персонажем на вашу думку є принцеса? Складіть сенкан.
Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Із давніх давен існувала в Україні кащка про Микиту Кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. За мотивами цієї казки О. Олесь і написав свій твір. З усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся Микита Кожум’яка. Він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. Тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців Києва від Змія лютого і врятувати Князівну. Князь і Княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати Змієві свою єдину доньку. А ще Князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…? На плечі Князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. Він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб!» Але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із Змієм. І лише простий кожум’яка Микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. Найдраматичнішим епізодом твору був двобій Микити із Змієм, за яким гали усі мешканці Києва. Звичайно, Микита переміг і звільнив Князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. » Іван, котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив байдикування. Івана у столиці вражало все, а найперше — рух. Усе тут кудись поспішало, бігло, летіло, метушилося. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці й гати, як повільно пливуть хмари. Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спітнів, повторюючи уважно за господарем його рухи. упертість «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.» Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал. зневага до алкоголю: В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. І взагалі, вів здоровий б життя. Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит. В Івана аж потемніло в очах. Хоч і не мав з Маруською нічого, але вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса — і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники! Іван провів вуйка до потяга, передавши грошей батькам: «Хай мама зготують галушок зі шкварками для всієї вулиці». Зажурений, повертався він до цирку. наполегливість, цілеспрямованість: Він почав тренуватися і по можливості навіть брати уроки. Бо одне діло — гнути залізо, а зовсім інше — перемагати таких же силачів, як і сам. Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь. Після того злощасного поєдинку в Лондоні у нього був кепський настрій. Він шкодував боксера, кар’єра якого так несподівано обірвалася. Іван замкнувся в собі і навіть зі своїми колегами став неговірким. Іван Сила тепер виступав у римському шоломі з пишним пір’ям, аби про всяк випадок убезпечити себе від випадкового удару в травмоване місце. Іван, як завжди, добре наївся, зробив силову гімнастику, погрався з мавпочкою, послухав поради Міхи, попригортав до грудей Мілку (два підходи по двадцять разів) і вирушив на ринг
Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Із давніх давен існувала в Україні кащка про Микиту Кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. За мотивами цієї казки О. Олесь і написав свій твір. З усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся Микита Кожум’яка. Він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. Тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців Києва від Змія лютого і врятувати Князівну. Князь і Княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати Змієві свою єдину доньку. А ще Князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…? На плечі Князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. Він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб!» Але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із Змієм. І лише простий кожум’яка Микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. Найдраматичнішим епізодом твору був двобій Микити із Змієм, за яким гали усі мешканці Києва. Звичайно, Микита переміг і звільнив Князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/harakteristika-ivana-sili-z-tsitatami/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua