Повість "дорогою ціною" 1. сюжет повісті розгортається в такій послідовності: а: соломія шукає вихід - думки остапа про смерть - переможний поєдинок з вовком - поранення остапа б: думки остапа про смерть - соломія шукає вихід - поранення остапа - переможний поєдинок з вовком в: поранення остапа
- соломія шукає вихід - переможний поєдинок з вовком - думки остапа про смерть г: поранення остапа - соломія шукає вихід - думки остапа про смерть - переможний поєдинок з вовком 2. художні засоби, які використав автор твору, висловлюючись: «невиразною чорною плямою лежало сонне село у видолинку»:
а: епітет, метафору б: порівняння, гіперболу в: метафору, порівняння г: гіперболу, фразеологізм 3. про що автор повісті зазначає: «у долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою і розливалось з пітьми»? а: ліс б: дунай в: левада г: чорне море 4. тікаючи від охорони, остап із соломією
нагадували: а: сполоханих птахів б: листячко, що тріпотіло від сильного вітру в: тремтіння людей перед бурею г: тварин, яких цькували собаками 5. що робили остап із соломією для того, щоб переправитися через річку? а: майстрували пліт б: готували зброю в: ремонтували човен г: латали свій
одяг 6. вирушаючи на пошуки людей, соломія залишила остапа: а: на плоті б: у лісі в: в ярузі г: біля вогнища 7. кого стосується погрозливе звернення остапа: «я б тобі утер мани, коли б москаль не виточив із мене крові»? а: стару циганку б: вартового в: раду г: заможного болгарина
3 )сумним є те.що зображається країна, яка пригніченої тираном, який змушує людей страждати
позитивним є те, щозасуджується жорстокість та тиранії, уславлення народних героїв, які мають мужність кинути виклик владі.
4) в казці є багато реальних моментів, адже і в наш час є багато несправедливості та тиранії
(1871 — 1913)
Справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач. Народилася в м. Новоград-Волинському в дворянській родині. Батько — адвокат, мати — письменниця, відома під псевдонімом Олена Пчілка, дядько — відомий громадський діяч Михайло Драгоманов зробили багато для розвитку дівчини, Родина мешкала в Луцьку та Ковелі. У 1881 році Леся застудилася і важко захворіла, недуга не полишала її більше ніколи. Освіту здобула самотужки, за до батьків. Була надзвичайно здібною: грала на фортепіано, складала музику, рано почала писати вірші, у 19 років для молодшої сестри написала підручник "Стародавня історія східних народів", що в 1918 році був виданий як підручник для національної школи. Через важку хворобу доводилося їздити на лікування до Єгипту, в Крим, Грузію, але це не дало належного результату. Поетеса померла в м. Сурамі (Грузія), похована на Байковому кладовищі в Києві.
Перша книга "На крилах пісень" (1893} отримала високу оцінку критиків, зокрема Івана Франка. У творчому доробку Лесі Українки поетичні збірки "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), драми "Лісова пісня", "Камінний господар", "Одержима", "Бояриня", "Оргія" та інші, переклади творів Байрона, Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона. Провідна тема творчості письменниці — роль мистецтва і місце митця в житті суспільства. Поет, художник, на думку поетеси, — це будитель душ, вартовий рідного краю, для якого слово — зброя.
Роль митця у суспільстві
(за поемою Л. Українки "Давня казка")
Питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Розуміючи це, Леся Українка створює поему "Давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. Тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, гадаю, не відчути це серцем неможливо. Може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
За своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар Бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. У країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. Свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?
Ми читаємо ці рядки — і чуємо Шевченкове:
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
Чи не є це яскравим прикладом того, як полум'яне слово Кобзаря відбилося на творчості Л. Українки? Стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народові митців слова — передових письменників, якими так багата історія світової і зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образу народного поета-громадянина. її герой, непідкупний, відданий народові, не спокусився на золото, що йому пропонував у обмін на вільне слово пан Бертольдо, не злякався у в'язниці. Тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:
Не поет, хто покидає
Боронить народну справу,
Щоб своїм словам блискучим
Золотую дать оправу;
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Своєю ідеєю поема "Давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша Україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. Справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.
А коли війна скінчиться
Того діла й того слова,
То скінчиться давня казка,
А настане правда нова.