Так, можна. Мирослава зростала духовно багатою і незалежною дівчиною. У Мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн, яка єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра - ведмедя, а також потрапивши у смертельну небезпеку, не розгубилася. У боротьбі тухольців з монголами Мирослава виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, а також кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, після чого вона сама бере участь у бою. Тому, її можна назвати героїчною постаттю без сумнівів.
Письменник перебирає тринадцять варіантів назви твору. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, - це таємничість і казковість, показати Карпати як своєрідний загадковий куточок, острівець із своїм, не схожим на звичайний, світом. І він записує: "В зелених горах". Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Так, можна. Мирослава зростала духовно багатою і незалежною дівчиною. У Мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн, яка єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра - ведмедя, а також потрапивши у смертельну небезпеку, не розгубилася. У боротьбі тухольців з монголами Мирослава виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, а також кмітливим воїном. Вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, після чого вона сама бере участь у бою. Тому, її можна назвати героїчною постаттю без сумнівів.
Мабуть, тому, що в ній не було головного - дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, що їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. Наступні варіанти пов'язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку", "Подих віків", "Голоси передвічні", "Спадок віків". Але й ці назви автора не задовольнили. Новий варіант - "Дар предків забутих" також не влаштовував письменника. І він замінив цю назву іншою - "Тіні забутих предків". Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом "предки": "Голос забутих предків", "Слідами предків", "Сила забутих предків". І, нарешті, остаточно зупиняється на назві "Тіні забутих предків", що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.