Порівняйте образи двох марусь чурай та богуславки, знайдить спильне та видминне в характерпх героив

1.Що, що, надзигльований? - мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi. Дiд ошелешено пiдкидає вгору брови, потiм одгетькує мене вiльною рукою i починає смiятись. Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт. В таку хвилину вся дiдова постать перехитується, карлючки вусiв одстовбурчуються, з рота вириваються клекiт i "ох, рятуйте мою душу", з одежi осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня пiдставляй пiд них. (зовнішність діда) 2.На другий день уже було вiдомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночi нi разу не бухикнув. Тому дiд зауважив, що я одчайдух i весь удався в нього, а мати сказала, що - в оглашенного.( характер Михайлика) 3.заходилася повчати, щоб я у церквi не лобурясничав, не шморгав носом, не крутивоя дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не смiявся, не пирхав, не лiз на крилас та частiше хрестив лоба. ( характер матері) БІЛЬШЕ ШУКАЙ В ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ!  

могу подкинуть пару мыслей:

 

Я вважаю, що жити в сучасному світі без друга - неможливо. Мати товариша - істинно безцінний скарб.
Коли відчуваєш підтримку, набагато легше долати життєві труднощі.
І цю таку необхідну до ти отримуєш лише від найближчих людей: родини і друзів.
Та в жодному разі на плутайте справжнього, перевіреного роками, товариша і звичайного приятетеля.
Ми обираємо друзів не через гроші й популярність (хоча такі люди існують), а через те, що вони здатні доповнювати нас.
Арістотель сказав: "Друг - це одна душа, що живе в двох тілах". І я цілком з ним згодна.
Знаючит твого товариша, люди здатні оцінювати і самого тебе, бо разом ви скадаєте одне ціле.