Поміркуй і напиши, які «самурайські» чесноти мав Тарас Шевченко. Сформулюй власний погляд на проблему інтеграції історичного персонажа в сюжет, насичений фантастичними елементами
Кіт -загадка Події відбуваються з моїм котом.На вигляд ну самий,що не є звичайний кіт.Але є щось в нього таємне і таке водночас дивне.Джеку - 2 роки.А чому саме таке ім`я?Та ні,ви будете дуже здивовані.Я назвала його на честь одного актора -Джекі Чана.Мені він здався якимсь схожим на мого кота.Напевно характером,манерою життя.А може їх просто обох я полюбила однаково.Це вже судити вам.Це рудий пухнастий приятель з зіркою в лобі і з блакитними очима наче василькаами.Він не охоче куштує м`ясо,ковбасу,рибу,а все більше полюбляє овочі та фрукти.Я знаю його секрет - він вегетаріанець. -Прівіт усім.Я Джекі.Той самий котик,якого так полюбляють.Моя господарка думає,що я особливий,насправді я дуже цінний екземпляр!.Я з планети Фруктімус,яказнаходиться в неосяйному космічному просторі.То не звичайне місце,то планета де проживають коти.Вони виховуються з самого малечку.Навчаються різним видам мистецтва.І тому мені і справді личить ім`я Джекі,як і він,я займаюся карате,кун-фу.Та я взагалі інтелектуал,якщо чесно кажучи.А ще я вивчав танці,музику,не розумію навіщо це мені потрібно,але тепер я "ходяча енцеклопедія".І взагалі мені це слово дуже подобається.Воно таке ж неординардне,як і я сам.В кожногокотає свій талісамн,в мене це зірка.Підготувавши обраних котів до місії,нас транспотртують на Землю.Я прилетів до вас,а потім народився маленьким кошеням з зірою в лобіна згадку про те ,з якої я планети.Я ріс і підростав як звичайне кошеня,майже нічим не відрізняючись від моїх побратимів.А потім я потрапив до моєї господарки.Чудова дівчина.Але ж я не повідомив вам:навіщо я тут?Це дуже просто.Ми тут,щоб захищати людей від неприємностей,а саме від собак.Просто Фруктімус і Уранімус часто конфліктують між собою.І мене вчили,що собаки - це дуже погані тварини.Я справді,спочатку так гадав.Але господарка тримає пса Гарольда вдома.І я з ним потоваришував.Дуже розумний,як для пса.З ним можна поспілкуватися про будь-що.Але як виявилось не всі чотирилапі друзі людей чемні.Одного рвзу,ми з господаркою йшли в ліс,щоб позбирати трави для гербарію,їй потрібно було.І ось йдемо такі і нікого не чіпаємо і тут...Я навіть не встиг запанікувати,як з кустів вискочила собака і давайпоказувати свої рівнесенькі,білесенькі зуби,як паркан пофарбований.І не можу не помітити,що видно стоматолог справжній мастер,треба буде візитку взятиІ ось він красується своїми зубками,я не дово думаючи використовую силовий удар і все,ворог в нокауті.Але все було більш реалістично,я пошипів на нього,що він злякався і втік.А ми продовжили свою прогулянку далі.І це все ще не всі пригоди,які траплялися зі мною та моєю господаркою.Саме головне - це те,що вона щаслива і я завжди буду охороняти її від неприємностей. А може мені поспілкуватися з нею?Адже не даремно я вивчав її мову,а то я кось не чесно.Я знаю багато про людей,а вони про нас зовсім трішки.Ой, вибачте,господарка кличе,я потім допишу.Вперед,пригоди кличуть нас!До зустрічі!
Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.
-Прівіт усім.Я Джекі.Той самий котик,якого так полюбляють.Моя господарка думає,що я особливий,насправді я дуже цінний екземпляр!.Я з планети Фруктімус,яказнаходиться в неосяйному космічному просторі.То не звичайне місце,то планета де проживають коти.Вони виховуються з самого малечку.Навчаються різним видам мистецтва.І тому мені і справді личить ім`я Джекі,як і він,я займаюся карате,кун-фу.Та я взагалі інтелектуал,якщо чесно кажучи.А ще я вивчав танці,музику,не розумію навіщо це мені потрібно,але тепер я "ходяча енцеклопедія".І взагалі мені це слово дуже подобається.Воно таке ж неординардне,як і я сам.В кожногокотає свій талісамн,в мене це зірка.Підготувавши обраних котів до місії,нас транспотртують на Землю.Я прилетів до вас,а потім народився маленьким кошеням з зірою в лобіна згадку про те ,з якої я планети.Я ріс і підростав як звичайне кошеня,майже нічим не відрізняючись від моїх побратимів.А потім я потрапив до моєї господарки.Чудова дівчина.Але ж я не повідомив вам:навіщо я тут?Це дуже просто.Ми тут,щоб захищати людей від неприємностей,а саме від собак.Просто Фруктімус і Уранімус часто конфліктують між собою.І мене вчили,що собаки - це дуже погані тварини.Я справді,спочатку так гадав.Але господарка тримає пса Гарольда вдома.І я з ним потоваришував.Дуже розумний,як для пса.З ним можна поспілкуватися про будь-що.Але як виявилось не всі чотирилапі друзі людей чемні.Одного рвзу,ми з господаркою йшли в ліс,щоб позбирати трави для гербарію,їй потрібно було.І ось йдемо такі і нікого не чіпаємо і тут...Я навіть не встиг запанікувати,як з кустів вискочила собака і давайпоказувати свої рівнесенькі,білесенькі зуби,як паркан пофарбований.І не можу не помітити,що видно стоматолог справжній мастер,треба буде візитку взятиІ ось він красується своїми зубками,я не дово думаючи використовую силовий удар і все,ворог в нокауті.Але все було більш реалістично,я пошипів на нього,що він злякався і втік.А ми продовжили свою прогулянку далі.І це все ще не всі пригоди,які траплялися зі мною та моєю господаркою.Саме головне - це те,що вона щаслива і я завжди буду охороняти її від неприємностей.
А може мені поспілкуватися з нею?Адже не даремно я вивчав її мову,а то я кось не чесно.Я знаю багато про людей,а вони про нас зовсім трішки.Ой, вибачте,господарка кличе,я потім допишу.Вперед,пригоди кличуть нас!До зустрічі!
Провідною темою в творчості геніального сина українського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницької жіночої долі. Пригадаймо поеми «Катерина», «Сова», «Наймичка». Ці твори стали даниною великій материнській любові, що не знає меж.
У поемі «Наймичка» Т. Г. Шевченко показав воістину святу любов жінки-страдниці до свого позашлюбного сина.
З особливою задушевністю розкриває поет багатий і прекрасний внутрішній світ матері-селянки. Головна героїня Ганна хотіла бачити свого сина щасливим, хотіла пізнати радість материнства. Але матеріального достатку, підґрунтя для цього не мала. Вона підкинула хлопчика бездітним людям, а сама пішла до них наймичкою.
Страждання молодої матері, яка до самої смерті не наважується зізнатися синові про те, що є його ненькою, становлять основу поеми.
Що ж привело матір до пекельних мук? Над цим питанням примушує замислитися читачів автор. Чому мати та син змушені були довгі роки перебувати під тягарем страшної таємниці?
- Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати -
Та й замовкла…
Зомлів Марко.
И земля задрижала.
Прокинувся… до матері -
А мати вже спала.
Не можна без хвилювання читати останні рядки поеми. Оскільки самою природою жінці призначено бути дружиною, матір’ю, продовжувачкою роду людського. Але доля була зрадливою до Ганни. Скільки вона зазнала на своєму шляху! Злі пересуди, непередбачені обставини, злидні — все це невідступно йшло за молодою дівчиною і спонукало шукати вихід зі складної життєвої ситуації. Необхідно віддати належне мужності, неабиякій силі волі молодої жінки. Вона не покінчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героїня однойменної поеми. Ні, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутнє своєму синові і завжди бути поруч, бо тільки материнське серце може радіти й сумувати, жити у духовному єднанні з дитиною. Найголовніше, що вона не залишила сина. Віддавала тепло душі не тільки йому, а й людям, які турбувались про Марка.
Т. Г. Шевченко в образі Ганни звеличив матір, що готова до самопожертви, повна особистого самовідречення, сягає вершин великої життєвої мудрості. Драматизм долі наймички вражає. П. Куліш, прочитавши поему, зазначив, що «не знає нічого досконалішого ні в одній європейській літературі».
Твір захоплює своєю щирістю, задушевністю, добротою. А з іншого боку, вражає соціальною несправедливістю. Читач не знає передісторії описаних подій, що спричинила до страждань головної героїні. Але це й не так важливо, бо автор мав на меті показати типове явище того часу — страдницьку долю жінки з народу.