Письмово дати розгорнуті відповіді на питання: 1. Що саме ви довідалися з оповідання про рідних синів Марії Стоянихи?
2. Чому селянка поставилася до поранених російських льотчиків як до власних дітей?
3. Чи могла Марія врятувати юнаків на очній ставці?
4. У який момент сила духу повернулася до юнаків?
5. Страта матері стала також головним лейтмотивом новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)». У цій новелі образ матері символізує Україну. Чи можемо провести паралелі між цими двома прозовими творами? Чому?
6. Як ви думаєте, чому автор підкреслює, що Іван Карналюк не вирізнявся серед інших бійців?
7. Із якою метою у творі показано сцену марення Івана? Про що вона говорить читачеві?
8. Яким у творі постає фронтовий хірург Микола Дудко? Які риси характеру лікаря вам особливо імпонують?
9. Поясніть значення слова «вольовий». Чому ця риса характеру іноді рятує життя? Як вона впливає на долю людини в мирному житті?
10. Поясніть вислів: «У війни нежіноче обличчя».
Відповідь:
Пояснення:
Автор – Франческо Петрарка
Жанр – сонет
Тема – краса і шляхетність земної жінки
Ідея – кохання – сенс життя
Художні засоби: анафора, метафора, епітет
162 В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим
1 Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний іб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
2 Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.
3 Деструктивність сімейного виховання.
Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.
4 Тип внутрішньосімейних відносин. Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.
5 Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.