Хлопці хотіли слави, але бій биків для них закінчилася, як ми пам’ятаємо, безславно. Безславно закінчилась і історія з будівництвом метро. Та й підводний човен зі старої плоскодонки залишився лише мрією.
Мабуть, хлопчики не зовсім розуміли, які вчинки по-справжньому уславлюють людину. Саме мудрі і добрі вчинки можуть уславити людину.
А ось коли хлопці врятування песика, вкинуте якоюсь жорстокою людиною у колодязь, це можна вважати добрим вчинком, за який слід подякувати Яві і Павлуші.
Але не все було гладко у двух хлопців. Коли вони прийняли рішення організувати сільський театр у Васюківці, розподілили театральни ролі між учнями: Павло — Топчинський; Ява — Бобчинський. Але їх очикував "провал" інсценізації п’єси через незнання акторських слів Павлом і Явою, та страждання та сором хлопців, які втекли зі сцени театру.
Та настане час, коли треба було рятувати людей від стихійного лиха. Річка, що вийшла з берегів, затоплювала село. І ось тоді Ява прийняв мудре рішення – він покличе на до військових, які стояли табором за селом. Він врятує людей, хоч для цього потрібно буде виявити неабияку мужність і силу волі. Це був вчинок не заради слави. Це був просто добрий вчинок доброї людини.
Ось тоді Павлуша врятував свого друга від загибелі. «Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг!» – думав Ява. Лише справжній друг відчує, що його друг потрапив у біду, і кинеться на до ризикуючи власним життям.
Ось чому головною думкою та ідея твору "Тореадори з Васюківки" є дружба - це велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації, а кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення
Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку славу, працьовитість та співучість земляків.
Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі.
Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.
Художні засоби.
Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.
Порівняння: могили, як гори;
Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».
Риторичні запитання: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»
Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».
Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».
Хлопці хотіли слави, але бій биків для них закінчилася, як ми пам’ятаємо, безславно. Безславно закінчилась і історія з будівництвом метро. Та й підводний човен зі старої плоскодонки залишився лише мрією.
Мабуть, хлопчики не зовсім розуміли, які вчинки по-справжньому уславлюють людину. Саме мудрі і добрі вчинки можуть уславити людину.
А ось коли хлопці врятування песика, вкинуте якоюсь жорстокою людиною у колодязь, це можна вважати добрим вчинком, за який слід подякувати Яві і Павлуші.
Але не все було гладко у двух хлопців. Коли вони прийняли рішення організувати сільський театр у Васюківці, розподілили театральни ролі між учнями: Павло — Топчинський; Ява — Бобчинський. Але їх очикував "провал" інсценізації п’єси через незнання акторських слів Павлом і Явою, та страждання та сором хлопців, які втекли зі сцени театру.
Та настане час, коли треба було рятувати людей від стихійного лиха. Річка, що вийшла з берегів, затоплювала село. І ось тоді Ява прийняв мудре рішення – він покличе на до військових, які стояли табором за селом. Він врятує людей, хоч для цього потрібно буде виявити неабияку мужність і силу волі. Це був вчинок не заради слави. Це був просто добрий вчинок доброї людини.
Ось тоді Павлуша врятував свого друга від загибелі. «Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг!» – думав Ява. Лише справжній друг відчує, що його друг потрапив у біду, і кинеться на до ризикуючи власним життям.
Ось чому головною думкою та ідея твору "Тореадори з Васюківки" є дружба - це велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації, а кожна розпочата справа повинна мати організаційний початок і вичерпне логічне закінчення
Объяснение:
Если вы будете обзывать всех к примеру "просроченная капуста",то в будущем фиг кто вам
Гаї шумлять :
Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя.
Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи.
Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю
Художні засоби.
Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.
Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика.
Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.
Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото.
Зорові образи: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай.
Слухові образи: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика.
Образи кольорів: золотий (небокрай).
БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА:
Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України.
Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.
Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.
Художні засоби
Епітет іменниковий: кротості трав.
Метафори: блакить душу обвіяла, світу сказав.
Персоніфікація: душа намріяла, душа причастилася.
Порівняння: «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка».
Перелічення: «Хвилюють, маюють, квітують поля».
Асонанс (часте використання певних голосних звуків у рядку): «На квітці метелик, мов свічечка», «Хвилюють, маюють, квітують поля».
Риторичний оклик: «...Добридень я світу сказав!».
Звертання: «Україно моя».
Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.
Слухові образи: сказав, маюють.
Образи кольорів: блакить.
НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ:
Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку славу, працьовитість та співучість земляків.
Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі.
Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.
Художні засоби.
Епітети: блакитні простори; веснянії ночі.
Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ простягнувся.
Порівняння: могили, як гори;
Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».
Риторичні запитання: «Чув про степ, що ген-ген простягнувся?»
Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитні простори...Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».
Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».
Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.
Перелічення: простори, степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.
Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.
Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.
Образи кольорів: блакитний.