Ось і прийшла холодна і сніжна зима. Все вкрито білим пухнастим килимом. Мені і моїм друзям дуже подобається гуляти, грати на вулиці.
Якщо змерзнемо, розійдемось по домівках. Вдома тепло, приємно сидіти біля вікна і дивитись на білі дерева.
Ось на моє вікно сіла синиця. Вона така маленька, їй, мабуть, дуже холодно. А що вона може зараз їсти? Все ж вкрито снігом. Треба взяти якогось зерна, посипати на землю, на вікно. Але все знов завалить снігом. Треба зробити годівницю. Таку маленьку хатинку з фанери, обов'язково з дахом, щоб сніг не засипав хліб та зерно. І повісити на дерево недалеко від мого дому. Ранком піду до школи — насиплю свіжого корму. Добре, де у батька молоток?
Любов, у моєму розумінні, це велике, святе почуття, що може випробовувати людина, найвища нагорода, дана нам Богом. А в одному із припущень И. А. Буніна : любов - це, коли хочеться того, чого немає й не буває, із чим я теж абсолютно згоднаНаскільки сильним потрібно бути людиною, щоб пережити нерозділену любов? Тримати або відпустити? Забути або пам'ятати? Цими питаннями задаються багато поетів у своїх добутках. Бунін у циклі добутків "Темні алеї",Пушкін, Куприн. У їхніх творах ми бачимо любов нерозділену, нерівноправну, неможливу. "Любов - легалізований наркотик, нічим інших не гірше й не краще, але ви його в продажі не знайдете - рецепт вам може виписати лише випадок, а випадок зовсім стражденних не лікує, рецепт наосліп видає комусь - він може зцілити й скалічити, продовжити року й обірвати мінути... " Слабкі не витримують стільки емоцій і таку буру почуттів, хтось шукає заспокоєння в алкоголі, у розгульному життя, а хтось і зовсім іде в мир іншої. Любов - це потужний струмінь, під напором якої не кожний може встояти.Я не знаю, на щастя або на жаль, але мені не довелося пережити нерозділену любов, може навіть, і саму любов. Цілком можливо те, що було в мене, - це всього лише жалюгідна пародія, незначна копія того чарівного почуттяНе варто боятися любові можливо, вона теж постукається у ваш будинок. Прийміть її таку, яка вона є, і не женете.
Якщо змерзнемо, розійдемось по домівках. Вдома тепло, приємно сидіти біля вікна і дивитись на білі дерева.
Ось на моє вікно сіла синиця. Вона така маленька, їй, мабуть, дуже холодно. А що вона може зараз їсти? Все ж вкрито снігом. Треба взяти якогось зерна, посипати на землю, на вікно. Але все знов завалить снігом. Треба зробити годівницю. Таку маленьку хатинку з фанери, обов'язково з дахом, щоб сніг не засипав хліб та зерно. І повісити на дерево недалеко від мого дому. Ранком піду до школи — насиплю свіжого корму. Добре, де у батька молоток?