Очень Доведіть, що поезія «Думи мої, думи мої» письменника має безпосередній
зв’язок з життям письменника. Свої міркування аргументуйте.
2. Як письменник ставиться до своїх дум? Чи є це тим, що поет надто себе
любить і поважає? Відповідь вмотивуйте.
3. Чому, на ваш погляд, Т. Шевченко має великі сподівання на свої думи? Чим
це пояснити? Свої міркування доведіть, зважаючи на фактичний матеріал з
життя поета.
4. «Думи мої, думи мої» Т. Шевченко написав в: а) Орській кріпості;
б) Переяславі; в) казематі; г) Петербурзі.
5. Поет, характеризуючи свої думки, називає сизокрилими: а) соколятами;
б) орлятами; в) чаєнятами; г) голуб’ятами.
6. Річку, яку Т. Шевченко згадує у вірші, він називає:а) убогою; б) широкою;
в) каламутною; г) чарівною.
Край дороги росла висока тополя. Розповідь автора про трагічне кохання, пов’язане з цим деревом. Молода дівчина закохується у козака, але той поїхав на війну де й загинув. Дівчина все ще сподівається, що він повернеться, натомість її матір підшукала для неї хорошу партію — старого багатія. Дівчина не хоче йти заміж і матір вирішує віддати її силоміць за старого. Остання надія дівчина — це стара ворожка до якої вона звертається за до Та говорить, що передбачила її прихід і дає дівчині чаклунське зілля, випивши яке на світанку, ще «до півнів» можна повернути коханого «з чужини», але якщо він не повернеться після другого ковтка треба випити в третє… Що має трапитись після третього ковтка стара порадила не питати. Дівчина після не довгих вагань робить все, як їй наказала зробити ворожка, її козаченько так і не повернувся, а вона перетворилась в тополю.
Нещодавно я прочитала цікаву та щиру казку «Хуха-Моховинка» В.Короліва-Старого. Це чудова розповідь про маленьку лісову істоту, яка має «велике» серце.
Казка навчає нас любити рідних та близьких, бути небайдужими та уважними до інших. Хуха сумує без своїх друзів: «тяжко жити без рідного товариства». Вона показує нам приклад ввічливості: «попрощалася, красненько подякувала гостинним козам». Маленька істота працьовита, добра, слухняна, лагідна.
Страждання, самотність, холод та голод випали на долю Моховинки, але вона сміливо та терпляче долає всі труднощі: знесилена «мандрувала все дал сть та кмітливість ставали їй у пригоді: «під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти». Коли сталося нещастя у хліві, хуха швидко прийшла на до покликала дітей, потім дорослі врятували козу Лиску.
У вчинках маленької лісової істоти ми бачимо великий оптимізм, мрію та надію про краще життя. Вміння пробачати – дуже добра риса хухи. Автор на прикладі Моховинки спонукає нас бути добрими, працьовитими, пробачати іншим, робити добро. Вона може бути для нас добрим прикладом.
Объяснение: