Що підштовхнуло р. л. стівенсона до написання роману «острів скарбів»? сам письменник згадував, що одного разу він спостерігав, як його пасинок ллойд осборн щось малював і креслив. стівенсон теж накреслив карту уявного острова. своїми контурами він нагадував товстого дракона. кинувши погляд на карту, письменник ясно побачив, як серед вигаданих лісів заворушились герої його майбутньої книги. їхні засмаглі обличчя і блискуча зброя з’являлися в найнесподіваніших місцях. вони снували туди і сюди і шукали скарби на кількох квадратних дюймах цупкого паперу.. ким насправді був корабельний кухар? джон сільвер був старим піратом. колись він плавав із капітаном піратів інгледом. потім був із відомим своїми скарбами капітаном флінтом. за словами сільвера, сам флінт боявся його і пишався ним. яку роль у подорожі по скарби відіграла бочка з яблуками? на палубі корабля стояла бочка з яблуками. джим хокінс заліз у неї, щоб дістати останнє яблуко. і випадково він став свідком розмови, з якої дізнався про підступні наміри сільвера. старий пірат зі своїми прибічниками хотіли спочатку знайти скарби флінта, а потім позбутися господаря корабля і його друзів. як повівся капітан смолетт, дізнавшись від джима про підступні наміри сільвера? капітан сказав, що їм треба бути обережними і набратися терпіння, щоб дочекатися слушного моменту. рано чи пізно їм доведеться стати до бою з шайкою. а поки що господареві корабля, його слугам і друзям треба вдавати, ніби їм нічого не відомо про наміри сільвера. а потім вони зненацька нападуть, коли розбійники найменше чекатимуть нападу. чому джим вирішив залишити укріплення ? джим, знайшовши човен бена ганна, вирішив під покровом нічної темряви підпливти до «іспаньоли» і перерізати якірний канат, щоб течія викинула корабель на берег. джим був переконаний, що розбійники збираються вийти в море. таким чином джим хотів відібрати у них корабель. хто такий бен ганн ? як він опинився на острові? бен ганн був на кораблі флінта, коли пірат зарив свій скарб на цьому острові. а три роки тому бен плив на іншому кораблі повз цей самий острів і розповів, команді корабля про те, що тут заховано золото флінта. дванадцять днів шукали моряки скарб, але так нічого і не знайшли. після цього члени команди повернулися на корабель, а бена залишили самого на острові. чому лікар лівсі віддав карту сільверові? лівсі дізнався від бена, що той задовго до прибуття до острова «іспаньоли» викопав і переніс у печеру золото флінта. після цього карта втратила свою цінність. побачивши, що корабель зник, лівсі віддав сільверу карту, впустив його в укріплення і віддав усі припаси, що були там. це дало змогу лівсі і його друзям, не наражаючись на небезпеку, перебратися у печеру бена ганна — якомога далі від малярійних боліт — і бути поруч зі скарбами, перехованими беном.
Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають. Цікаві факти про Тараса Шевченка Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р. Знак зодіаку — РИБИ Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р. На момент смерті було — 47 р. Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка: — А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде? — Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш? Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався: — А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом. Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом. — Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою. Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському. — Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов. Відтоді він у Скоропадського не бував. НОВИЙ ЖУПАН Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому. Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало. — Як? Який жупан? — Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас. — Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався? — Аякже. Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.