Перш за все у повісті А.Чайковського "За сестрою" немає такого героя як Остап Вишня. Є козацький ватажок Остап Тріска, але для нього Павлусь був ще дитиною, а сам Остап Тріска загинув під час нерівного бою з татарами. Тому ніяких порад вінПавлусеві не давав. Був у творі ще один Остап - невільник Сулеймана-ефенді, але прізвище його Швидкий. Ось цей чоловік радив Павлусеві: не перечити татарам, не бути зухвалим, низько кланятися і хитрити, не намагатися втікати, а якщо вже так кортить, то чекати слушної години, нариклад, коли на татар нападуть козаки.
Пояснення:
цитата: — Нічого. Підмовляв мене на бусурменську віру, та я не хотів... Я говорив з ним, як з людиною, а то звір.
— З ними не можна просто балакати, як з нашим братом; з ним треба хитрити, низько кланятись...
— Але ж я першої ночі втечу, — відповів Павлусь. — Дорогу я знаю добре і з коня не впаду.
— Не роби того, нерозумна дитино! Вони тебе вб'ють або продадуть першому ліпшому татаринові. Ти слухай, будь покірний, то пан тобі простить... Ти вижидай кращої пори.
— Аж до смерти...
— Ні, не до смерти. Тут можуть леда день набігти запорожці! От такої хвилини всі християнські бранці ждуть, як . Тоді пора втікати...
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття гро
Відповідь:
Перш за все у повісті А.Чайковського "За сестрою" немає такого героя як Остап Вишня. Є козацький ватажок Остап Тріска, але для нього Павлусь був ще дитиною, а сам Остап Тріска загинув під час нерівного бою з татарами. Тому ніяких порад вінПавлусеві не давав. Був у творі ще один Остап - невільник Сулеймана-ефенді, але прізвище його Швидкий. Ось цей чоловік радив Павлусеві: не перечити татарам, не бути зухвалим, низько кланятися і хитрити, не намагатися втікати, а якщо вже так кортить, то чекати слушної години, нариклад, коли на татар нападуть козаки.
Пояснення:
цитата: — Нічого. Підмовляв мене на бусурменську віру, та я не хотів... Я говорив з ним, як з людиною, а то звір.
— З ними не можна просто балакати, як з нашим братом; з ним треба хитрити, низько кланятись...
— Але ж я першої ночі втечу, — відповів Павлусь. — Дорогу я знаю добре і з коня не впаду.
— Не роби того, нерозумна дитино! Вони тебе вб'ють або продадуть першому ліпшому татаринові. Ти слухай, будь покірний, то пан тобі простить... Ти вижидай кращої пори.
— Аж до смерти...
— Ні, не до смерти. Тут можуть леда день набігти запорожці! От такої хвилини всі християнські бранці ждуть, як . Тоді пора втікати...
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття гро