О. Забужко Казка про калинову сопілку. Продовжити речення Марія більш за все в житті цінує… Для Василя найважливішим є… Ганна зростає.. Оленка цінує у людях… Причиною ворожнечі між сестрами є … Найбільшим злочинцем у творі є …
Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.
Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний іб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.
Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.
З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла іб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.
Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.
Багатим хоче бути кожен із нас.Проте про яке багатство йде мова?Слідуючи афоризмам можна впевнено твердити,що чим більше людина розумніша,тим вона багатша.Нині,коли життя вносить свої корективи,людина повинна вміти розрізняти такі речі.Дійсно,бути багатим-це володіти усім тим,чого давно хотів,але будучи освіченою,людина з легкістю може досягнути найважливіших висот у її житті,які згодом буде називати щастям.Яскравим прикладом буде "Гобсек" Бальзака.Звичайна людина,яка наперекір людському сумлінню,звершивши зло,стала володарем безкінечного багатства.Звичайно,багатство для нас усіх є важливим,але не слід забувати про людяність.Звичайно,добре володіти чимось особливим,але тільки від самої людини залежить в чому вимірюється багатство мудрості.
Будинок місіс Хіггінс. Приїжджають Хіггінс і Пікерінг, скаржаться на зникнення Елізи. Хіггінс зізнається, що відчуває себе без Елізи як без рук. Він звик, що вона в курсі всіх його справ, знає, на коли призначено зустрічі і знає, що і де лежить в будинку.
Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дуліттл дуже змінився, тепер він виглядає як заможний буржуа. Він в обуренні накидається на Хіггінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний іб життя і стати через це набагато менш вільним, ніж раніше. Виявляється, кілька місяців тому Хіггінс написав в Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що найоригінальніший мораліст у всій Англії – це Альфред Дуліттл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а в заповіті залишив Дуліттлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дуліттл буде читати лекції в його Лізі. Тепер він забезпечений буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується на своїй багаторічній співмешканці.
Місіс Хіггінс висловлює полегшення, що батько тепер може подбати про свою дочку і що майбутнє Елізи не викликає побоювань. Вона зізнається, що Еліза тут, у верхній кімнаті. Хіггінс, однак, і чути не бажає про те, щоб «повернути» Дуліттлу Елізу.
З’являється Еліза. Всі залишають її наодинці з Хіггінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хіггінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулася, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я проста, темна дівчина, а ви джентльмен і вчений; але все-таки я людина, а не порожнє місце ». Еліза повідомляє, що знайшла іб здобути незалежність від Хіггінса: якщо він не вибачиться, то вона відправиться до професора Непін, колеги Хіггінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хіггінсом.
Місіс Хіггінс і гості повертаються. Хіггінс демонстративно весело доручає Елізі по дорозі додому купити сир, рукавички і краватку. Еліза презирливо відповідає «Купіть самі» і відправляється на весілля батька. П’єса закінчується відкритим фіналом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pigmalion-korotkiy-zmist