О. Забужко Казка про калинову сопілку. Продовжити речення
Марія більш за все в житті цінує… Для Василя найважливішим є… Ганна зростає.. Оленка цінує у людях… Причиною ворожнечі між сестрами є … Найбільшим злочинцем у творі є …
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями
Складний план
І розділ. Лебеді принесли весну й життя.
1. Лебеді пролітають на хатою.
2. Дивна казка в дитячих очах.
3. Принесли лебеді на крилах життя.
4. Золоті ключі в сонця.
5. Дивлюсь на босі посинілі ноги.
6. Спогади про ковзанку.
7. Покарання за розбиті ночовки.
8. Михайлик іде до церкви.
9. Образ про страшний суд.
10. Незвичайна однокрила качка.
11. Бажання Михайлика.
12. Дядько Себастіян на порозі.
13. Лист від батька.
14. Дядько Микола до прочитати.
14. Мати дає Михайликові свої чоботи.
15. Хлопець прямує весняною вулицею.
16. Заслужена слава діда Дем'яна.
17. Бідування дядька Миколи.
18. Тато живий і здоровий!
19. Прогулянка лісом з Петром Шевчиком.
20. Ніжна голівка підсніжника – це весна.
ІІ розділ. Гарбузове насіння від Михайлика.
1. «Може, з нього й буде якийсь толк».
2. Михайлик «самотужки навчився читати».
3. Шанобливе ставлення до орачів.
4. Світло каганця допомагає читальнику.
5. Новий день проганяє темінь.
6. Саморобний каганець Михайлика.
7. П'ять крашанок за «Три торби реготу».
8. Хитрування та прибіднення батьків Гиви.
9. «Справжня Гивина кумерція не до Чотири склянки насіння за «Пригоди Тома Сойєра».
11. «Бабське чаклування» над насінням.
12. Дядько Стратон – колишній міністр.
13. Гарбузове насіння з маминих вузликів.
14. Жебраки з Херсонщини.
15. Дві склянки насіння голодному хлопчикові.
16. Казки за решту гарбузиння.
17. Повні кишені щавлю.
18. Дід дарує вітряка Михайликові.
19. Мамина похвала синові за добрий вчинок.
ІІІ розділ. Знайомство з Любою.
1. Літо пішло городом.
2. Попова наймичка Мар'яна прийшла в гості.
3. Черешні в дядька Якима.
4. Сон дівчини.
5. Пригода на ярмарку.
6. Знайомство з Любою.
7. Похвала за гарні черешні.
8. «День завтра буде як золото».
9. Спогади про життя діда з бабою.
10. Літо, схоже на Мар'яну.
ІV розділ. Добре сміється той, хто сміється останнім.
1. Бабине літо.
2. Розмова з пастушком Петром.
3. Наймитування Мар'яни у попів.
4. Зустріч з дідом Терентієм.
5. У гості до Мар'яни.
6. Книга на чужій мові.
7. За книгою до поповича.
8. Спогади про продаж корівчини задля навчання.
9. Велемудра наука в «Космографії».
10. «Падуча до влади» в Гаврила Шевка.
11. Розмова Шевка з Юхримом Бабенком.
12. Полісовщики Артем і Сергій принесли зброю.
13. Втеча сторожа.
14. Біля будинку дядька Себастіяна.
15. Прохання розтолкувати книгу.
16. «Добре сміється той, хто сміється останнім».
V розділ. Пророчі слова дядька Себастіяна.
1. «За спання не купиш коня».
2. Смачний гарячий підпалок.
3. Нетерпляче чекає конячка.
4. «Отак і живи, хлопче, з радістю!».
5. Відлітають у вирій птахи.
6. Михайлик назбирав гриби.
7. Юхрим Бабенко пропонує обмін.
8. Гриби для дядька Себастіяна.
9. Зустріч з попівським фірманом Антоном.
10. Розмова про шахи з поповичем.
11. Вискочив з «Тарасом Бульбою» в руках.
12. «Почитаємо розумну книгу вдвох».
13. Розмова з дядьком Себастіяном.
14. «Мій перший добрий пророче».
VІ розділ. Характеристика для Юхрима Бабенка.
1. Читання в комбіді.
2. Бандит Порфирій здає зброю.
3. Як Порфирій пристав до банди.
4. «Іди додому! От і все моє казання!»
5. Юхрим Бабенко пише донос на Себастіяна.
6. Перша комісія у селі.
7. Амністія дана владою.
8. Самогон для лікарні.
9. Себастіян дає характеристику Юхримові.
VІІ розділ. Зоря іде — долю веде (смерть дідуся та бабусі).
1. Осінні високі зорі.
2. Михайлик з дідусем повертаються із Майданів
3. Зустріч з вершниками.
4. «Внука …неодмінно посилайте до школи».
5. Дідова обіцянка про школу.
6. Нарешті приїхали додому.
7. Думки про школу.
8. Смерть дідуся.
9. Бабуся прощається зі світом.
VІІІ розділ. Приїзд батька та продовження навчання.
1. Журба наболілої дитячої душі.
2. Мама втішає сина.
3. Зустріч Михайлика з Любою.
4. Розповідь дівчинки про сестричку, школу.
5. Знову навідались у загороду.
6. Тепла розмова до надвечір'я.
7. Інші можуть дражнити.
8. Зустріч з батьком.
9. «Завтра до школи поведу».
10. Сусідські розмови у хаті.
11. Учителька перевіряє знання хлопця.
12. Здібного школяра записують в другу групу.
13. Рецепт приготування чорнила.
14. Сніг за вікном.
15. Батько носить безчобітного сина до школи.
16. «Справжнісінькі чоботята» для сина.
ІX розділ. «Летять лебеді … над моїм життям».
1. Михайлика перевели в третю групу.
2. Хлопець взявся писати п’єсу.
3. Чутки по селу про «тіатри».
4. Реквізиція для театрального реквізиту.
5. Село чекає виставу.
6. За що купити квитка?
7. Бовтуни в курячих гніздах.
8. Загороджений вхід.
9. Омелько зник у дверях.
10. Пустіть мене дядьку, в театр.
11. До дядька Себастіяна.
12. Заповітна контрмарка.
13. Серед друзів під сценою.
14. Вистава почалася.
15. П’єса пройшла успішно.
16. Михайлик читає п’єси.
17. Важко бути драматургом в десять років.
18. Осяйна Мар'яна на порозі хати.
19. «Та так учися, щоб усі знали».
20. Мар'янине весілля.
21. «Лебеді летять…над моїм життям!»
Объяснение:
Кожна країна має свою пісню. Український народ вважається чи не найспівочішим у світі, а самі пісні, напевно, наймелодійнішими. Особливо нам притаманні історичні пісні, а також думи. Саме в історичних піснях ми можемо побачити зображення мужніх героїв, захисників своєї вітчизни. В Україні такими героями були козаки. Саме з часів козаччини історична пісня знайшла свого слухача. Вона передається з покоління в покоління. Цим самим зберігає самобутність і неповторність української нації. Та історична пісня відтворила не тільки історію. Вона подарувала цілу низку мужніх образів: від реально існуючих і до вигаданих народом. Це і Богдан Хмельницький, і Самійло Кішка, і козак Голота, та ще безліч різних неповторних особистостей. От, наприклад, історичні пісні «Ой, послав Бог Хмельницького» та «Чи не той хміль» оспівують неперевершеного ватажка, батька всього українського козацтва Богдана Хмельницького. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Все своє життя Гетьман боровся проти польської навали. Відважно вів військо боронити рідну землю. Тому ці історичні пісні пронизані духом мужності, радості перемоги. Саме в таких піснях ми бачимо, як страждав український народ, як молив про свободу. І нарешті, через багато років, мрія кожного українця все таки здійснилась. Я вважаю, що роль таких історичних пісень у житті нашого народу є дуже важливою. Це наш внутрішній світ, наша самобутність, без якої ми не назвемося українцями