Думаю, что прежде всего, существующая система устройства общества будет значительно изменена. Человечество сталкивается с многочисленными и тотальными вызовами. Главная проблема в том, что общество, которое становится все более и более однородным, в то же самое время постоянно ослабляется. Унификация затронула все, она сделала общество с одной стороны более управляемым, а с другой более нестабильным.
Я вижу выход в образовании сообществ исповедующих альтернативные системы ценностей, а также предлагающих альтернативные подходы к решению существующих проблем. Только если будет предложено большее количество альтернатив, будет больше шансов для выживания как всего общества в целом, так и отдельных его членов. Кроме того, такие сообщества, на мой взгляд, должны все иметь общую часть в своих взглядах на мир – а именно признание взаимозависимости и взаимосвязанности всего со всем, в том числе живого, а также должны уважать жизнь во всех ее проявлениях. Все вместе. Взаимодействуя на указанной платформе, они смогут решать целый спектр задач в русле одного направления. Отличаясь друг от друга, они тем не менее Такие сообщества должны формироваться на принципах свободы и ни в коем случае не должны быть тоталитарными. Я назвал такие системы Абстрактными группами или Открытыми группами.
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.
Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.
Думаю, что прежде всего, существующая система устройства общества будет значительно изменена. Человечество сталкивается с многочисленными и тотальными вызовами. Главная проблема в том, что общество, которое становится все более и более однородным, в то же самое время постоянно ослабляется. Унификация затронула все, она сделала общество с одной стороны более управляемым, а с другой более нестабильным.
Я вижу выход в образовании сообществ исповедующих альтернативные системы ценностей, а также предлагающих альтернативные подходы к решению существующих проблем. Только если будет предложено большее количество альтернатив, будет больше шансов для выживания как всего общества в целом, так и отдельных его членов. Кроме того, такие сообщества, на мой взгляд, должны все иметь общую часть в своих взглядах на мир – а именно признание взаимозависимости и взаимосвязанности всего со всем, в том числе живого, а также должны уважать жизнь во всех ее проявлениях. Все вместе. Взаимодействуя на указанной платформе, они смогут решать целый спектр задач в русле одного направления. Отличаясь друг от друга, они тем не менее Такие сообщества должны формироваться на принципах свободы и ни в коем случае не должны быть тоталитарными. Я назвал такие системы Абстрактными группами или Открытыми группами.
Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".
Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.
Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.
Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.