Найпрекрасніша пора в житті людини — це ди інство. Слушна нагода під час гри пізнавати світ і себе. Тільки не у всіх ця пора минає безтурботно й щасливо. Дитячий письменник Всеволод Не- стайко, наприклад, десятирічним юнаком зусті ів війну, а з нею — втрату батька й голод. Можливо, тому він і вирішив після війни присвятити свою творчість дітям. Це було бажання, хоча б у творах, знов пережити веселе дитинство. Повість «Тореадори з Васюків- ки» розповідає про веселі пригоди двох друзів — Яви і Павла. Ці хлопці вирішили прославитися. Тому вони вигадали викопати метро під свинарником, влаштувати бій з коровою Контрибуцією, побудувати підводний човен. Але всі ці вигадки були приречені на невдачу. Тільки один вчинок Яви і Павлуся виявився героїчним — врятування із колодязя цуцика Собакевича.
Мешканці села Васюківки також помічали веселу вдачу хлопців: «От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!».
Друзям це подобалось, тому вони бешкетували. «Треба, щоб усі про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня», — каже Ява.
Ява і Павлусь — справжні друзі. Все вони роблять разом, підтримують один одного. Я б хотів товаришувати із такими хлопцями. З ними весело й цікаво.
Мешканці села Васюківки також помічали веселу вдачу хлопців: «От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці!».
Друзям це подобалось, тому вони бешкетували. «Треба, щоб усі про нас так говорили. Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня», — каже Ява.
Ява і Павлусь — справжні друзі. Все вони роблять разом, підтримують один одного. Я б хотів товаришувати із такими хлопцями. З ними весело й цікаво.