Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя
Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:
- Не тягнув.
Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.
Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя
Федько побачив Толю, який плакав і чекав на те, що Федько скаже правду. Федько багато разів таким допомагав Толі, але не сьогодні. Федько був дуже злим на Толю, через біль, що супроводжував Федька кожного дня. І в цьому винний був тільки Толя. Федько підняв голову, дивлячись на батьків. І сказав:
- Не тягнув.
Мати с подивом дивилася на свого сина. Вона вперше почула, що ії син невинний.
Батько Толі подивився на нього з палаючими очима, а потім потяг додому. Федько ж із матір'ю прийшовши додому розповів усе, що сталося. Мати йому повірила, бо Федько ніколи не брехав