НЕ належить до пейзажнойи лирики твир А "Осинь"("Облитають квити, обривае витер...")В.Сосюры Б "...Бачиш: миж трав зеленых..." В.Пидпалого В "Жовтень жовти жолуди..." А. Мойсиенка Г "Зимовий етюд" В. Пидпалого
Звичайно цілий твір я писати не буду, проте поділюся думками. бог не зможе тій, людині, котра свідомо не бажає прийняти від нього . бог насильницькими не діє, адже бог-це джерело любові. можна зробити паралель із нашим життям: батьки бажають дятям найкращого, та коли ті свідомо вибирають гірше, то ми безсилі тут щось вдіяти. людина, яка все життя йшла проти своєї совісті просто не зможе прийняти все, що їй приготовив всевишній. адже існує таке поняття: "спалена совість", насправді це поняття жахає, це фактично самогубство, і як правило, без господнього воскресіння тут нічого не вдієш.
Поет говорить насамперед про материнську любов, від якої немає у світі нічого святішого. а. малишко змушує кожного згадати своє дитинство, молоді літа, прощання з отчим порогом і матір'ю, відтворити і біль розлуки, і передчуття майбутніх незвіданих доріг, і материнську тривогу за долю дитини. матір вірить у щасливу долю свого сина, тому дарує вишитий нею рушник, що символізує життєву дорогу людини і материнське благословіння. цю пісню а. малишко написав разом із композитором п. майбородою. чудові пісні на вірші а. с. малишка написав композитор-пісняр олександр білаш. серед них слід відзначити ліричні пісні «цвітуть осінні тихі небеса» та «стежина». ні кінця, ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління змінюють інші, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу.
