Іван Якович був переконаний, що «повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних живих людей». Саме для цього й було створено «Захар Беркут». Головна думка повісті проста й вічна: як зберегти, втримати духовну, політичну та економічну свободу — тобто право вірити вте, що відроджує в народі життя; право заводити й відстоювати свій власний, вільний суспільний лад; право на землю і всі плоди власної праці, право на «своє добро» — як кожної людини, так і громади загалом? Що для цього потрібно? Пошук відповіді на це питання й надихнули нашого геніального письменника на написання цієї повісті (Франко в думках переносився у прадавні, оповиті загадковим серпанком часи — XIII століття, добу Червоної, Галицько-Волинської або Карпатської Русі, з насолодою створював образи сильних тілом і насамперед духом людей, що живуть як органічна частина Великого Прасвіту Природи, що можуть з однаковим завзяттям схопитися в двобої з гігантським ведмедем та з іноземними загарбниками — монголами, боронячи свою свободу).
Поезія входить до циклу «Поклони». Вірш «Декадент» автор присвятив В. Щуратові, літературному критику, що звинуватив Франка у декадентстві.
Вид лірики: громадянсько-публіцистична лірика. Жанр: ліричний вірш.
Віршований розмір: п’ятистопний ямб. Ідея вірша «Декадент»: засвідчити, що він як поет залишається самим собою, і ніколи не відмовлявся від відповідальності перед своїм народом, не зраджував своїх принципів патріота та громадянина.
Тема: Вірш «Декадент» — це відповідь поета на облудні звинувачення у декадентстві та висловлювання поглядів на роль поета в суспільстві.
Композиція твору. Твір починається з риторичного питання та риторичного оклику: «Я декадент? Се новина для мене!» Далі у вірші поет аргументовано доводить, що він ніякий не є декадентом; автор підкреслює, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог». Завершується Вірш теж саркастичним риторичним питанням: «Який же я у біса декадент?»
Автор змальовує у своєму вірші образ Поета, головне життєве і творче завданням якого - служити своєму народові. Художні засоби:
метафори: «катар кишок до мене не прилип», «ні шуму в власних слухати вухах», «дуріє з жиру», народ «був запертий в льох», «для бійки маю бук»,
знижену лексику: «оскомини хронічної не маю», «гірке й квасне ковтаю», «не паразит», «позіваю», «дуріє з жиру»;
риторичні вигуки, риторичні питання: «Який я декадент?», «Я декадент?».
Пошук відповіді на це питання й надихнули нашого геніального письменника на написання цієї повісті (Франко в думках переносився у прадавні, оповиті загадковим серпанком часи — XIII століття, добу Червоної, Галицько-Волинської або Карпатської Русі, з насолодою створював образи сильних тілом і насамперед духом людей, що живуть як органічна частина Великого Прасвіту Природи, що можуть з однаковим завзяттям схопитися в двобої з гігантським ведмедем та з іноземними загарбниками — монголами, боронячи свою свободу).
Рік написання — 1896.
Поезія входить до циклу «Поклони». Вірш «Декадент» автор присвятив В. Щуратові, літературному критику, що звинуватив Франка у декадентстві.
Вид лірики: громадянсько-публіцистична лірика. Жанр: ліричний вірш.
Віршований розмір: п’ятистопний ямб.
Ідея вірша «Декадент»: засвідчити, що він як поет залишається самим собою, і ніколи не відмовлявся від відповідальності перед своїм народом, не зраджував своїх принципів патріота та громадянина.
Тема: Вірш «Декадент» — це відповідь поета на облудні звинувачення у декадентстві та висловлювання поглядів на роль поета в суспільстві.
Композиція твору. Твір починається з риторичного питання та риторичного оклику: «Я декадент? Се новина для мене!» Далі у вірші поет аргументовано доводить, що він ніякий не є декадентом; автор підкреслює, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог». Завершується Вірш теж саркастичним риторичним питанням: «Який же я у біса декадент?»
Автор змальовує у своєму вірші образ Поета, головне життєве і творче завданням якого - служити своєму народові.
Художні засоби:
метафори: «катар кишок до мене не прилип», «ні шуму в власних слухати вухах», «дуріє з жиру», народ «був запертий в льох», «для бійки маю бук»,
знижену лексику: «оскомини хронічної не маю», «гірке й квасне ковтаю», «не паразит», «позіваю», «дуріє з жиру»;
риторичні вигуки, риторичні питання: «Який я декадент?», «Я декадент?».