назвіть термін визначенням якого є:важливий компонент літературного твору, який визначає місце, де відбувається події , зв'язується сюжетні лінії , діють персонажі.​

Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні у XVI— XVII століттях.  Жорстокість ворогів не мала меж: братівці продавали на ринку, непокірні гноїли в темниках, на галерах, діти віддаляли у спеціальні Військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей вбивали.  Розлучили матір з дочкою, брату з сестрою.  Та не могли вбити в бранців любові до рідної землі, волелюбного духу.  Перед ними, як зірка, світиться яскравий образ далекої вітчизни.  Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці виступив у думках «Маруся Богуславка», «Дівка-бранка Маруся, попівна Богуславка» прийшла до темниці, яку вже тридцять літ силять козаки, і звільняє їх.  Невільники повертаються додому 《на ясні зорі, на тихі води, у край веселий ».  У думці Маруся зображувалася тільки в одному епізоді - звільнюванні бранців  та прощанні з ними.  Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке в неї склалося.  Маруся просить козаків передати батькам, щоб вони не збирали грошей, для її викупу , бо вона вже додому не повернеться

Образ Марусі  Богуславки- художний вимисел, але спирається він  на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків коли українські дівчата були дружинами турецьких вельмож. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на підмоги в ім'я батьків батьків. 

Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг.  На її чекає кара, коли паша, у якого вона викрала ключі від темниці, повертається додому.  Та паша пробачить Марусі за здійснений  нею вчинок, бо дуже любив дружину та дітей. 

Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її   героїчного вчинку, вміло викликали сюжет твору,   Тому, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся  Богуславка, показав  її велику любов до рідної землі, до народу, Та Маруся не могла повернутися на батьківщину бо любила свого чоловіка і  дітей.  Покинути їх вона не могла.

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба. 
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа. 
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.