У ЧЕРВНІ коли починалася русальна неділя в природі з'являлися якісь дивні істоти.Місячної ночі вони виходили з річок та озер граційні, стрункі і починали розважатись хто гойдався на рясному вітті,хтось катався на хвилях,а хто росчісував довгі коси.В народі вірять якщо зустрінеш русалку,то живим не залмшишся,бо вона ту людину залоскоче.Русалки- це бурна уява слов'ян.Та щоб з'ясувати звідки з'явилося сьлово "русалка" треба зазирнути зовсім в іншій куток історії.Колись давно в Римі було свято троянд,це свято поширилося в римській провінції.Пізніше давня Русь почала називати це свято "Русалії".Але нашим предкам не сподобався цей звичай і вони назвали їх Русалками.Слово "русалка" взяло свій початок у серкдньоморських краях і переінакшилось аж до Київської Русї P.s.Чуть не здох пока писал
Болить мене головонька, як вечір настане,
Прийди, прийди, мій миленький — може, перестане.
Ой не спали чорні очі, не спали, не спали,
Бо сиділи на порозі, милого чекали.
Ой я би ся не здрімала, хоч би засвітало,
Якби прийшло солов'ятко та й защебетало.
Я калину гну в долину, а калина вгору,
Коли ж я ся, мій миленький, з тобов наговорю
Гей якби я була знала, що прийде Микула,
Я би була із всіх стільців порошок іздула.
Гей якби я була знала, що прийде Михайло,
Я би була кучерики зачесала файно.
Ой який ти, мій миленький, ти ладний на вроду
Та як ясний місяченько зійде на погоду.
Я гадала, молоденька, що то вже зоріло,
А то ж мого миленького личенько яріло.
Я гадала, молоденька, що сонечко сходить,
А то милий, чорнобривий, по городі ходить.
Ой дощ іде, роса паде на білу березу,
А я своєму миленькому сорочку мережу.
Я до тебе козака, ти до мене польки,
Приїдь, приїдь, мій миленький, зварю ті фасольки.
Ом місяцю-перекрою, не світи нікому,
Тільки мому миленькому, як іде додому.
Ніхто такий не файненький, та як мій миленький,
Ой як іде через село, як сосна, тоненький.
Ой чи ти, вдовин сину, у меду кувався,
Що ти мені, вдовин сину, дуже сподобався?
Ой того я хлопця люблю, ото моя душка,
Що червона китаєчка коло капелюшка.
Ой гайові горішеньки, гайові, гайові,
Ой то мі ся сподобали очка Івасьові.
Ой кувала зозуленька та й на конюшині,
В тебе, милий, очка сиві, а у мене сині.