Наприклад: у Антипка відсутність патріотизму ось цитати:,,Х-ха! Помітингуєте, поспіваєте ,,Ще не вмерла'', покричите ,,Слава'' й ,, Ганьба''. Старі взялися за твоє патріотичне виховання чи не так?'',,Вам аби не проґавити свята, помітингувати, пісень погорлати. Ох, ці щирі українці

Наша українська мова схожа на вінок з кольорів, які увібрали в себе усі барви веселки. У нім переплелися і велична історія нації, і волелюбне прагнення до щасливого майбутнього, і лірична духовність, і патріотична нескрушуваність, і біль втрат, і зоряність польотів. Життя і серце нації відбилися в нашій мові, яка по красі своєю визнаний одним з найбагатіших, самих мелодійних у світі. Тому не дивно, що Василь Голобородько, поет гармонії і взаєморозуміння, порівняв українську мову з Піснею, вклавши глибинний філософський зміст в це порівняння. Нас навіть не приводить в здивування, що «пісня» у поета — поняття власне, яке повинне писатися з прописної букви. «Пісня» у вірші Голобородько — це життя, історія, відбита в душі кожного українця.Саме тому ми «пісенними словами з побратимами в суспільстві розмовляємо» — словами, народженими величчю національної історії, багатовіковим шляхом випробувань. Цей шлях навчив наш народ зброєю слова говорити з недругами, виховав мудрість мовчання, коли слова — не потрібні, оскільки говорить душа:…отже нехай знають вороги якими словами наодинці мовчимо.Їх неважко почути, оскільки «кожне слово нашої мови записане в Літописі». І знову нас вражає, ніби відкриття, узагальнення-символ поета : «Літопис» - як древня історія, де слова вже мовчать, але надихають на Пісню сьогодення. Так і злилися у вірші В. Голобородько «Наша мова» слова Пісні із словами Літопису, щоб короткими рядками розкрити неосяжну і безцінну роль рідної мови в житті кожної людини.

Павло Тичина — видатний український поет, відомий перш за все як ніжний лірик. Його пейзажні за риси, інтимна поезія, філософське сприйняття світу не можуть не захоплювати, не зачаровувати. 

Так, читаючи збірку "Сонячні кларнети", де сконцентровані, здається, усі почуття й переживання автора, ми ніби й самі переносимося в його поетичний світ, наповнений барвами та музикою. Чому, знайомлячись із поетичним доробком Павла Тичини, ми ніби на дотик відчуваємо картини, змальовані у віршах поета? Чому ніби чуємо ніжні прекрасні мелодії, що лунають у рядках поезій? Тому, що настільки натхненне зображення почуттів через символи важко знайти ще в когось із поетів. 

Інтимна лірика П. Тичини вражає нас силою відчуттів, вдало підібраними образами-порівняннями, які, немов картина художника, показують нам внутрішній світ ліричного героя. Для його творів характерним є зображення внутрішніх почувань через зорові образи природи. 

У вірші "Десь надходила весна" етапи закоханості та стосунків із дівчиною змінюють один одного так само, як і пори року: весна — візит кохання, літо — переломний момент. 

Почали тумани йти. — 

Я сказав: не любиш ти! 

Стала. Глянула. Промовила. 

От і осінь вже прийшла. 

Зрозуміло, що зима в поезії — пора розчарування й туги: 

Зажуривсь під снігом гай. — 

Я сказав їй: що ж... прощай! 

Простенькі, на перший погляд, невибагливі пейзажні зариси приховують у собі велике смислове навантаження. Символізуючи перебіг почуттів від спалаху до згасання, вони звучать сильно й виразно. 

Якщо уважно вивчити доробок Павла Тичини, то можна помітити, що саме символізує те чи інше природне явище. Так, змалювання хмар у поезіях майстра слова означає, що йдеться про сумний, тужливий настрій. Це можна побачити у вірші "Я стою на кручі": 

Випливають хмари — 

Сум росте, мов колос: 

Хмари хмарять хвилі — 

Сумно, сам я, світлий сон... 

Тенденцію до надання образу хмар символічного значення страждання гаємо й у творі "З кохання плакав я...": 
З кохання плакав я, ридав. 
(Над бором хмари муром!) 
Той плач між нею, мною став — 
(Мармуровим муром...) 
Так само можна відмітити й інші постійні символи поезії Павла Тичини: весна — кохання, сонце — радість, любов до життя, вітер — доленосні зміни тощо. Кожен із цих образів змушує читача шукати підтекст у віршах і знаходити його у свіжих авторських співставленнях і порівняннях, дозволяє глибше зрозуміти думки та переживання ліричного героя. 

Недарма твори митців-символістів є одними з найцікавіших в історії світової літератури. Треба мати неабиякий талант і фантазію, щоб зуміти описати всі внутрішні поривання людини через систему символів, нових та оригінальних.