напишите ответы 1. Про кого Т. Шевченко зазначив, що вони на бенкеті, наче на раді («Гайдамаки»,
розділ «Передмова»):
А) гетьманів; Б) сотників; В) панів; Г) отаманів.
2. Ляхи у поемі «Гайдамаки» (розділ «Інтродукція») порівнюються із:
А) жорстокими псами;
Б) вельможною панею;
В) чорними воронами;
Г) смердючим болотом.
3. Король Польщі, який хотів шляхтичам добра, «як дітям мати» ( «Гайдамаки»,
розділ «Інтродукція»):
А) Сигізмунд-Август;
Б) Станіслав Понятовський;
В) Генріх Валуа;
Г) Стефан Баторій.
4. Назвіть рік, коли Т. Г. Шевченка викупили з кріпацтва.
A) 1837 р.;
Б) 1830 р.;
B) 1838 р.;
Г) 1839 р.
5. Провідною думкою послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим…» є:
А утвердження сили знань, навчання;
Б утвердження того, що становище кріпаків можна змінити революційним
шляхом;
В засудження панів-лжепатріотів, їхнього комплексу меншовартості;
Г засудження царських прислужників, кріпосників і самої царської влади.
6. Укажіть, як називалася перша збірка поезій Т. Г. Шевченка.
A) «Художник»;
Б) «Збулося…»;
B) «Кобзар»;
Г) «Думи мої, думи мої…».
Середній рівень ( за завдання)
7. Упишіть прізвище художника, який написав картину, після продажу якої
Т.Г.Шевченка викупили з кріпацтва.

8. Що символізує Прометей у поемі Т. Шевченка «Кавказ»?

Достатній рівень ( за завдання).
9. Порівняйте образи головних героїнь поем Т. Шевченка «Катерина» й «Наймичка»,
знайдіть у них спільне та відмінне (власне письмове висловлення).

10. Визначте основні сюжетні лінії поеми «Гайдамаки» та їх елементи.

Література, живопис, музика, скульптура, театр, кіно  - всі ці види мистецтва спільні,  виражають почуття.Поет чи письменник свої почуття старанно переносить у свої твори. Художник  чи скульптор  також втілює свої почуття  у свій витвір мистецтва. Композитор свою радість, тривогу, надію вкладає в музику , а  співак  з почуттям виконує пісню, вкладаючи свою в неї душу. Некажучи вже про акторів театра і кіно , які просто вживаються в свою роль. Отже всі ці види мистецтва спільні  між собою , бо виражають почуття.

коли я читав повість а. я. чайковського «за сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. хоч павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії україни! і ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.

ось павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.

андрій чайковський не ідеалізує павлуся. хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору сулеимана, можна виправдати. ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку ганнусю і визволити її з неволі. цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.

, образ павлуся надовго запам’ятається не тільки мені а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.