— Немає на що стать, — осміхнувся швець. Він не дивився на поліцая, він дивився кудись повз його коліна.
Поліцай коротко, прямо вдарив його п'ятірнею в обличчя.
Швець похитнувся назад, але не впав — устиг обіпертись на руки.
Він притулив долоню до розсіченої губи, а поліцай одкинув чоботом ковдру і відступився на крок, скрививши рота. Під шевцем був маленький дерев'яний візок на підшипникових коліщатах. Поруч лежали дві дерев'яні підпихачки — дві дощечки з обшитими шкірою ручками.
— Шмаркач, — незлостиво промовив з-під долоні швець, дивлячись, як і раніше, мимо поліцая. — Я, щоб тобі тепленько жилося, ноги в шахті зоставив, а ти мене за це — по зубах...
я прочитала у творі як ти живеш.це для мене якось дивно.нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними, іншим.а ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.не можна надіятись на що бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.потрібно щось робити,а не ледарювати! тобі пощастило в житі адже на все воля божа.якщо бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! зміни своє життя в кращу сторону!
22.01.2013р. з повагою: (своє ім.*я)
p.s.: вибач розділові знаки сама розтавиш бо я спішила.може не сподобається строго не суди. я за нього отримала 12 в мене було найкраще з усіх однокласників.
— Немає на що стать, — осміхнувся швець. Він не дивився на поліцая, він дивився кудись повз його коліна.
Поліцай коротко, прямо вдарив його п'ятірнею в обличчя.
Швець похитнувся назад, але не впав — устиг обіпертись на руки.
Він притулив долоню до розсіченої губи, а поліцай одкинув чоботом ковдру і відступився на крок, скрививши рота. Під шевцем був маленький дерев'яний візок на підшипникових коліщатах. Поруч лежали дві дерев'яні підпихачки — дві дощечки з обшитими шкірою ручками.
— Шмаркач, — незлостиво промовив з-під долоні швець, дивлячись, як і раніше, мимо поліцая. — Я, щоб тобі тепленько жилося, ноги в шахті зоставив, а ти мене за це — по зубах...
привіт павлусе!
я прочитала у творі як ти живеш.це для мене якось дивно.нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними, іншим.а ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.не можна надіятись на що бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.потрібно щось робити,а не ледарювати! тобі пощастило в житі адже на все воля божа.якщо бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися! зміни своє життя в кращу сторону!
22.01.2013р. з повагою: (своє ім.*я)
p.s.: вибач розділові знаки сама розтавиш бо я спішила.може не сподобається строго не суди. я за нього отримала 12 в мене було найкраще з усіх однокласників.