Казка про яян навчає нас, що потрібно в будь-яких ситуаціях залишатися небайдужою до інших людиною. Егоїзм і зацикленість лише на власній персоні і власних інтересах - це шлях в нікуди, який не приносить радості ні такій людині, ні оточуючим. Особливо важливо це пам"ятати, якщо ти живеш у суспільстві. Погляньте навкруги ! Довкола так багато заклопотаних лише власними проблемами людей, але ноша вдвічі легша, якщо її розділити з другом. Не соромтеся простягнути комусь руку до , не думайте лише про власне "Я".
Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.
Відповідь:
Казка про яян навчає нас, що потрібно в будь-яких ситуаціях залишатися небайдужою до інших людиною. Егоїзм і зацикленість лише на власній персоні і власних інтересах - це шлях в нікуди, який не приносить радості ні такій людині, ні оточуючим. Особливо важливо це пам"ятати, якщо ти живеш у суспільстві. Погляньте навкруги ! Довкола так багато заклопотаних лише власними проблемами людей, але ноша вдвічі легша, якщо її розділити з другом. Не соромтеся простягнути комусь руку до , не думайте лише про власне "Я".
Пояснення:
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.