Хлопчик Олесь надзвичайний. Можна сказати, що він особливий серед інших дітей. Адже поводиться не так, як всі.
Мені він сподобався тим, що не тільки любить та дбає про тваринок та рослини, а захоплюється красою природи. Дорога від рідного дому до школи стелилася через бір або біля річки, тому він завжди має нагоду по гати та краще вивчити природу, наче дослідник. Він не пустує з дітьми на кризі, йому значно цікавіше розглядати рибок. Так проявлялась його допитливість, бажання пізнати все, що його оточувало.
А взимку на білому чистому снігу з-під його змерзлого пальця проглядалися різні картинки: затишна невеличка хата, тепло комина, горластий півень. Дятел, який порався неподалік, нагадав йому дроворуба. Це вже буяла його творча уява.
Він чемний та спокійний хлопець, слухається батьків. Ввічливий. Його дбайливість та небайдужість проявляється у маленьких вчинках: не пройшов осторонь, підпер сосну, що помирала. Олесь не боїться дати слушне зауваження хлопцям на кризі: «Навіщо лід псуєте? … Він ще молодий».
Хлопець сентиментальний, відноситься до природи, як до живої. Може розмовляти з нею. По дорозі до школи Олесь зустрів дятла, тому йому зовсім не цікаво на уроці малювати перегнійний горщик. Він хоче на папері передати побачене у лісі. Та не всі можуть його зрозуміти. Вміння бачити прекрасне недоступне багатьом людям. Хлопець помічає чудові відтінки природи, яка оточує нас. Ось чому мені подобається Олесь.
Толик -головний герой оповідання А.Дімарова 'Блакитна дитина'.У чомусь Толик і був Блактиною дитиною.Це видно у його вчинках.На мій погляд Толик був справжнім хлопцем,вмів добре себе поводити,але інколи був і розбишакою,Толик вмів розважати своїх друзів,особливо мені сподобався момент коли він проковтнув жабу.Також Толик був хорошим і надійним другом,нікому не здав Соньку коли вона позризала колоски.ал були й моменти коли толик показував себе з іншої сторони,коли підставив ногу своїй одноклассниці і опинився у директора.Я б хотіла щоб у мене був такий друг,ми б дуже багато часу проводили разом,і запам*ятали б багато цікавих пригод.
Хлопчик Олесь надзвичайний. Можна сказати, що він особливий серед інших дітей. Адже поводиться не так, як всі.
Мені він сподобався тим, що не тільки любить та дбає про тваринок та рослини, а захоплюється красою природи. Дорога від рідного дому до школи стелилася через бір або біля річки, тому він завжди має нагоду по гати та краще вивчити природу, наче дослідник. Він не пустує з дітьми на кризі, йому значно цікавіше розглядати рибок. Так проявлялась його допитливість, бажання пізнати все, що його оточувало.
А взимку на білому чистому снігу з-під його змерзлого пальця проглядалися різні картинки: затишна невеличка хата, тепло комина, горластий півень. Дятел, який порався неподалік, нагадав йому дроворуба. Це вже буяла його творча уява.
Він чемний та спокійний хлопець, слухається батьків. Ввічливий. Його дбайливість та небайдужість проявляється у маленьких вчинках: не пройшов осторонь, підпер сосну, що помирала. Олесь не боїться дати слушне зауваження хлопцям на кризі: «Навіщо лід псуєте? … Він ще молодий».
Хлопець сентиментальний, відноситься до природи, як до живої. Може розмовляти з нею. По дорозі до школи Олесь зустрів дятла, тому йому зовсім не цікаво на уроці малювати перегнійний горщик. Він хоче на папері передати побачене у лісі. Та не всі можуть його зрозуміти. Вміння бачити прекрасне недоступне багатьом людям. Хлопець помічає чудові відтінки природи, яка оточує нас. Ось чому мені подобається Олесь.