Написати відгук до твору Кошеня пропало Марко Вітлер за планом Сегодня
1. Автор твору і назва книги.
2. Головна тема та ідея твору (головна думка твору).
3. Описати коротко головних героїв (або ключових моментах книги чи
твору)
4. Власне, індивідуальне ставлення до тексту: пояснення, чому твір
сподобався (чи ні), ніж воно відгукнулося в душі, про що змусило
замислитися, чому це потрібно читати і в наш час.
5. Кому б порекомендували прочитати цю книгу (або твір).
Тема “Ой у лузі червона калина…”: зображення суму України за синами-українцями, які потерпають у неволі в московських кайданах; битва січовиків із ворогом за визволення полонених.
Ідея “Ой у лузі червона калина…”: уславлення мужності, відваги січових стрільців — оборонців України.
Основна думка “Ой у лузі червона калина…”: єдність, мужність, волелюбність, вміння захищати рідний край, прийти на до браттям, які перебувають у небезпеці — ось основні риси січових стрільців-захисників.
Художні засоби “Ой у лузі червона калина похилилася” • повторення: «А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо»; • метафора: «Україна зажурилася»; • звертання: « червона калино», «славна Україно»; • епітети: «кривий тан», «московські кайдани», «золотистий лан», «буйнесенький вітер»; • риторичні оклики: «А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»; «То прославить по всій Україні січових стрільців!».
Вступив в новое общество
Объяснение
Мы ещё очень долго хранили в голове эти запрещенные книги, и каждый день каждый пересказывал чтобы не забыть так было до тех пор, пока память не начала предавать.Мы всё же решили записать чтобы всё было в письменном виде, позже Монтегу пришла в голову гениальная идея, пустить книги в чёрный рынок, о котором будут знать ну только покупатели, они знали что рискуют головой но все же решились на это лет с выпуска той литературы которою заново написал Монтег, люди начали думать. Ещё через 5 лет была революция и мы вернулись к привычной демократии, прекратили жить в книжной утопии, Монтег со своим обществом не были во главе, но они стали писателями, и жили в радости, уже не в бегах, теперь не в грусти