Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміла, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.
Якщо в людинi невідгадана сила, то вона справжнiй лицар.
Чесно кажучи, я не думаю, що в нашому сучасному суспільстві, з урахуванням всього вищесказаного, може з’явитися велика кількість лицарів. Особисто я жодного такого лицаря не знаю. Хоча теоретично я можу уявити, хто такий лицар сучасності. Думається мені, що він повинен бути подібний лицарю минулих років. Він повинен робити справжнє велике добро людям, але нічого не вимагати від них у відповідь. Крім того, такий лицар повинен бути повністю байдужим до того, що думає про нього суспільство і всі ті люди, які його оточують. Це потрібно тому, що будь-який лицар неминуче зіткнеться з тим, що його оточують звичайні люди, які будуть твердити йому про те, що лицарські вчинки – це нерозумно, безглуздо і не несе лицарю ніякої користі і до в умовах сучасних ринкових відносин.
Я не виключаю, що лицарі в сучасному світі просто не існують і не зустрічаються. Нинішнє суспільство вважає будь-яке лицарство дурістю і чимось несерйозним. Той же, хто вміє протистояти суспільству і не боїться йти проти нього, в той же час бажає робити добрі безкорисливі вчинки, той може бути справжнім лицарем. Чи є такі люди в сучасному світі? Це питання для мене відкрите.
Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміла, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.
Підійшло?
Объяснение:
Якщо в людинi невідгадана сила, то вона справжнiй лицар.
Чесно кажучи, я не думаю, що в нашому сучасному суспільстві, з урахуванням всього вищесказаного, може з’явитися велика кількість лицарів. Особисто я жодного такого лицаря не знаю. Хоча теоретично я можу уявити, хто такий лицар сучасності. Думається мені, що він повинен бути подібний лицарю минулих років. Він повинен робити справжнє велике добро людям, але нічого не вимагати від них у відповідь. Крім того, такий лицар повинен бути повністю байдужим до того, що думає про нього суспільство і всі ті люди, які його оточують. Це потрібно тому, що будь-який лицар неминуче зіткнеться з тим, що його оточують звичайні люди, які будуть твердити йому про те, що лицарські вчинки – це нерозумно, безглуздо і не несе лицарю ніякої користі і до в умовах сучасних ринкових відносин.
Я не виключаю, що лицарі в сучасному світі просто не існують і не зустрічаються. Нинішнє суспільство вважає будь-яке лицарство дурістю і чимось несерйозним. Той же, хто вміє протистояти суспільству і не боїться йти проти нього, в той же час бажає робити добрі безкорисливі вчинки, той може бути справжнім лицарем. Чи є такі люди в сучасному світі? Це питання для мене відкрите.