Прочитавши твір "Білий кінь Шептало" напевно кожен задумався про секретний зміст та загадковий сюжет. Адже саме в цьому творі зображується образ людини, яка хоче виділитись від цієї сірої, одноманітної маси. Оскільки ми дуже різні, то на мою думку і відповіді на питання: "Що я взяла для себе від цього твору" теж досить різні. Як на мій погляд кожна людина ще раз підкреслила (відмітила) для себе, що ми не схожі один на одного, як і характерами, обрисами обличчя...Можна перечисляти, і перечисляти. Все це ще раз доводить нашу не схожість. Отже перейдемо до нашого з Вами досить цікавого запитання. Білий кінь Шептало уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти "як усі". На мою думку нам знайома така ситуація, коли людина потрапляє в таку обстановку, де вона почуває себе досить не зручно та ніяково. Вона прагне виразитись, але попри невдале середовище нічого не може вдіяти. Отже, можемо дійти висновку, що попри всі перешкоди які зустрічаються на нашому шляху ми повинні самовдосконалюватися, бути особливими, мати свою власну думку та просто вірити в себе.
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною?
Нещодавно я прочитала твір "Місце для дракона". У ньому розповідалось про дракона Грицька. Це чуйна, добра, сформована особистість, яка попри свою хижацьку натуру, ніколи не зробила нікому зла. Антиподом Грицька виступає князь, який жадає вбити дракона. Такі закони діють у суспільстві, тому посланці князя змушені виконати його наказ.
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною? Звичайно, з його хижацькими поглядами більше схожий на дракона князь. Грицько - миролюбиве створіння, яке пише вірші, тішиться метеликами, виступає проти боротьби. Проте така особистість все ж помирає, адже вона не має сил протистояти злу. У цьому творі перемагає жорстокість в образі князя, а не добро, як заведено у казках.
Білий кінь Шептало уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти "як усі". На мою думку нам знайома така ситуація, коли людина потрапляє в таку обстановку, де вона почуває себе досить не зручно та ніяково. Вона прагне виразитись, але попри невдале середовище нічого не може вдіяти.
Отже, можемо дійти висновку, що попри всі перешкоди які зустрічаються на нашому шляху ми повинні самовдосконалюватися, бути особливими, мати свою власну думку та просто вірити в себе.
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною?
Нещодавно я прочитала твір "Місце для дракона". У ньому розповідалось про дракона Грицька. Це чуйна, добра, сформована особистість, яка попри свою хижацьку натуру, ніколи не зробила нікому зла. Антиподом Грицька виступає князь, який жадає вбити дракона. Такі закони діють у суспільстві, тому посланці князя змушені виконати його наказ.
Хто ж насправді в цьому творі є драконом, а хто — людиною? Звичайно, з його хижацькими поглядами більше схожий на дракона князь. Грицько - миролюбиве створіння, яке пише вірші, тішиться метеликами, виступає проти боротьби. Проте така особистість все ж помирає, адже вона не має сил протистояти злу. У цьому творі перемагає жорстокість в образі князя, а не добро, як заведено у казках.