Написати твір про творчість в,сосюри по плану : 1 твори які ми вивчали ( любіть україну) 2 його твори на тему суспільно-політичної лірики 3 твори інтимної лірики 4 пейзажної лірики (всі жанри є у книжці) і висновок
Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.
Джура Клим - боязливий, потім сміливий, мужній, совісний, винахідливий, кмітливий, любить своїх близьких і всіх , поважає, робить усе заради них боїться, потім переборює поступово свій страх, радий до здатний на сміливі вчинки заради порятунку близьких і всієї Землі, виявляє кмітливість,
Клим - боягуз, страждає від цього, але ніяк не може позбутися своїх страхів. Йому заважала невпевненість у власних силах . Він сам себе вважає боягузом і дивується, чому його вибрали для такого героїчного вчинку, як рятування Землі. Він переборов свій страх, допоміг Жуку і Зайцю: показав шлях до потрібної кімнати, відволік собаку, не розгубився, коли побачив синьомордиків.
В кінці повісті він змінюється із боягуза на мужнього і кмітливого героя. Обставини, в які він потрапив, його власне бажання до планеті й водночас перебороти свій страх.
Объяснение:
Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.
Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.
Джура Клим - боязливий, потім сміливий, мужній, совісний, винахідливий, кмітливий, любить своїх близьких і всіх , поважає, робить усе заради них боїться, потім переборює поступово свій страх, радий до здатний на сміливі вчинки заради порятунку близьких і всієї Землі, виявляє кмітливість,
Клим - боягуз, страждає від цього, але ніяк не може позбутися своїх страхів. Йому заважала невпевненість у власних силах . Він сам себе вважає боягузом і дивується, чому його вибрали для такого героїчного вчинку, як рятування Землі. Він переборов свій страх, допоміг Жуку і Зайцю: показав шлях до потрібної кімнати, відволік собаку, не розгубився, коли побачив синьомордиків.
В кінці повісті він змінюється із боягуза на мужнього і кмітливого героя. Обставини, в які він потрапив, його власне бажання до планеті й водночас перебороти свій страх.
Объяснение: