У чудовій казці датського казкаря Андерсена розповідається про співучу пташку, що жила в лісі. Це був звичайний сіренький соловейко. Одного разу, почувши про його прекрасний голос, соловейка розшукали та привели до двору імператора, щоб він заспівав свої переливчасті пісні. Отака тема твору «Соловей», яку люблять всі діти. І я теж – з дитинства.
Коли соловейко вів свої ніжні солодкі мелодії, на очах імператора виступили сльози та покотилися по обличчю. Побачивши це, соловейко заспівів ще чарівніше. Він навіть відмовився від нагороди золотом, бо сказав: «Я бачив сльози на очах імператора, це мій найкращий скарб. Я вже досить нагороджений!».
Соловей мав на увазі, що найкращою нагородою за його співи, його мелодії, його творчість є щирі почуття. Ті, що йдуть від серця. Адже почуття прекрасного викликає не тільки посмішку, а іноді й сльози. Це можуть бути сльози подиву, коли прекрасне настає неочікувано. Сльози радості, коли людина зустрічає прекрасне вперше в житті. Тому і плакав імператор – він зустрівся з маленьким чудом.
Пізніше соловейко вилікував імператора своїми солодкими співами його від смерті. Бліди привиди, які вже прийшли забирати імператора з цього світу, поступово пощезли від прекрасних звуків. Ідея казки «Соловей» полягає в тому, що творчість та природній дар – це цінний скарб, чудо. Вони мають силу цілити, пробуджувати почуття, надихати життя, тепло та радість. Казка вчить цінувати природну красу, здібності та творчість.
Соловейко став вважати імператора за свого друга та поважати його, коли той заплакав, почувши його співи. Це означало, що імператор зрозумів та поцінував його мистецтво – від щирого серця.
знана як науковець, письменниця, літературознавець, художник-ілюстратор. Це поєднання не таке вже й рідкісне для сучасного філолога. Фахові знання теорії та історії літератури, літературознавчі студії є гарним підґрунтям для літературної творчості. Як представник письменницького цеху Павленко дебютувала зі збіркою віршів для дітей «Бузкові зошити» (1997), потім була «Чар-папороть» (2002), поезія для дорослих і книжка «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004). Згодом почав творитися своєрідний книжковий «серіал» про Русалоньку, що приніс широке визнання і популярність автору. Уже досвідченим майстром написані «Миколчині історії», книга казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», «Домовичок з палітрою» та «Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко». Книги були поціновані не тільки читачами. Павленко стала переможцем багатьох конкурсів: «Гранослов» (Київ, 1996, 2002) «Привітання життя» (Львів, 1996) «Коронація слова» (Київ, 2004), конкурсу для літератури дітей та юнацтва «Портал» (2006) та ін., а також лауреатом літературної премії «Благовіст» та премії ім. Михайла Чабанівського саме за романи для підлітків про Русалоньку із 7-В.
Перша частина пенталогії Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» включена до шкільної програми для 7 класу. Нечасто твори сучасників стають «шкільною» класикою. Для цього пропоновані тексти мають відповідати певним канонам. Очевидно, що книги про Русалоньку увійшли до кола дитячого читання завдяки актуалізації вічних тем та важливих проблем, які стосуються сучасних підлітків та не реалій їхнього життя у дорослому світі. Попри більш як п’ятнадцятирічну «присутність» Марини Павленко у літературному процесі і вагомі здобутки, досліджень про її творчість небагато: рецензії З. Жук, Н. Марченко, І. Цимбал на твори, зокрема й на повісті про Русалоньку, оглядові статті, [14] в яких твори письменниці згадуються в контексті сучасної дитячої літератури, а також окремі статті, присвячені аналізу її творчості (І. Гищук, Ю. Гончар, Т. Качак [4-6]), зокрема йдеться й про твори «Русалонька із 7-В…». Дослідники по-різному визначають жанр (шкільна повість, шкільний роман, краєзнавчий детектив, фентезі), дають критичний аналіз сюжету, композиції, образів (деякі, наприклад, І. Гищук вважає, що твір грішить мелодраматизмом, тому є прикладом кітчу в літературі). Зважаючи на такий різнобій в оцінках та відсутність системного аналізу усієї серії романів з пенталогії обрано тему статті.
У чудовій казці датського казкаря Андерсена розповідається про співучу пташку, що жила в лісі. Це був звичайний сіренький соловейко. Одного разу, почувши про його прекрасний голос, соловейка розшукали та привели до двору імператора, щоб він заспівав свої переливчасті пісні. Отака тема твору «Соловей», яку люблять всі діти. І я теж – з дитинства.
Коли соловейко вів свої ніжні солодкі мелодії, на очах імператора виступили сльози та покотилися по обличчю. Побачивши це, соловейко заспівів ще чарівніше. Він навіть відмовився від нагороди золотом, бо сказав: «Я бачив сльози на очах імператора, це мій найкращий скарб. Я вже досить нагороджений!».
Соловей мав на увазі, що найкращою нагородою за його співи, його мелодії, його творчість є щирі почуття. Ті, що йдуть від серця. Адже почуття прекрасного викликає не тільки посмішку, а іноді й сльози. Це можуть бути сльози подиву, коли прекрасне настає неочікувано. Сльози радості, коли людина зустрічає прекрасне вперше в житті. Тому і плакав імператор – він зустрівся з маленьким чудом.
Пізніше соловейко вилікував імператора своїми солодкими співами його від смерті. Бліди привиди, які вже прийшли забирати імператора з цього світу, поступово пощезли від прекрасних звуків. Ідея казки «Соловей» полягає в тому, що творчість та природній дар – це цінний скарб, чудо. Вони мають силу цілити, пробуджувати почуття, надихати життя, тепло та радість. Казка вчить цінувати природну красу, здібності та творчість.
Соловейко став вважати імператора за свого друга та поважати його, коли той заплакав, почувши його співи. Це означало, що імператор зрозумів та поцінував його мистецтво – від щирого серця.
знана як науковець, письменниця, літературознавець, художник-ілюстратор. Це поєднання не таке вже й рідкісне для сучасного філолога. Фахові знання теорії та історії літератури, літературознавчі студії є гарним підґрунтям для літературної творчості. Як представник письменницького цеху Павленко дебютувала зі збіркою віршів для дітей «Бузкові зошити» (1997), потім була «Чар-папороть» (2002), поезія для дорослих і книжка «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004). Згодом почав творитися своєрідний книжковий «серіал» про Русалоньку, що приніс широке визнання і популярність автору. Уже досвідченим майстром написані «Миколчині історії», книга казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», «Домовичок з палітрою» та «Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко». Книги були поціновані не тільки читачами. Павленко стала переможцем багатьох конкурсів: «Гранослов» (Київ, 1996, 2002) «Привітання життя» (Львів, 1996) «Коронація слова» (Київ, 2004), конкурсу для літератури дітей та юнацтва «Портал» (2006) та ін., а також лауреатом літературної премії «Благовіст» та премії ім. Михайла Чабанівського саме за романи для підлітків про Русалоньку із 7-В.
Перша частина пенталогії Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» включена до шкільної програми для 7 класу. Нечасто твори сучасників стають «шкільною» класикою. Для цього пропоновані тексти мають відповідати певним канонам. Очевидно, що книги про Русалоньку увійшли до кола дитячого читання завдяки актуалізації вічних тем та важливих проблем, які стосуються сучасних підлітків та не реалій їхнього життя у дорослому світі. Попри більш як п’ятнадцятирічну «присутність» Марини Павленко у літературному процесі і вагомі здобутки, досліджень про її творчість небагато: рецензії З. Жук, Н. Марченко, І. Цимбал на твори, зокрема й на повісті про Русалоньку, оглядові статті, [14] в яких твори письменниці згадуються в контексті сучасної дитячої літератури, а також окремі статті, присвячені аналізу її творчості (І. Гищук, Ю. Гончар, Т. Качак [4-6]), зокрема йдеться й про твори «Русалонька із 7-В…». Дослідники по-різному визначають жанр (шкільна повість, шкільний роман, краєзнавчий детектив, фентезі), дають критичний аналіз сюжету, композиції, образів (деякі, наприклад, І. Гищук вважає, що твір грішить мелодраматизмом, тому є прикладом кітчу в літературі). Зважаючи на такий різнобій в оцінках та відсутність системного аналізу усієї серії романів з пенталогії обрано тему статті.
Объяснение: