Так.Людям на даний час потрібно б було повчитись у Простака,адже Простак-щира,і в деякій мірі вихована людина.Незважаючи на те,що він не виховувався у 'цивілізованій і сучасній кріїні'він є добре вихований.Простак не 'зіпсований цивілізацією' і є відкритий і добрий.Людям потрібно взяти для себе питання вихованості,простоти,залишатися таким як ти є,і не перешкоджати чужому щастю...Доба Просвітництва залишила свій слід і у наші часи.Якщо проеціювати події повісті «Простак» на наше сьогодення, то можна з впевненістю стверджувати, що питання, порушені Вольтером у цьому творі, не менш актуальні і в наш час. Адже й сьогодні «природні» люди, яки намагаються відстоювати одвічні людські цінності і жити за законами природи, досить часто не знаходять розуміння у суспільстві. Якщо замислитися, то кожен з нас може привести приклад «Простака», якого він знає особисто. Але будь-що, та «Простаки» повинні існувати в будь-який час, бо саме завдяки їм зло ніколи не переможе добро.
Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за до яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.
