Написати твір-мініатюру(теми вибрати на вибір): 1."Фольклорні джерела балади Т.Шевченка "Тополя"" 2."Моє ставлення до Повлуся "Козаків, харцизів"" 3."Мій улюблений вірш Т.Шевченка"
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
Відповідь:Особливість людини в тому, що вона готова використовувати всі земні явища на свою користь, псуючи їх, але в той же час хоче вважати себе саму частиною природою, а тому і в повній мірі насолоджуватися усіма природними дарами і явищами. Така людська позиція суперечлива і непослідовна, але в той же час вона показує, що людина є одночасно суб’єктом прагнення до високої духовності і носієм звичайного буденного прагматизму.
У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою «Лісова пісня» видатна українська письменниця Леся Україна розповіла читачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона по його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка. Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина. Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.
Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки «Лісова пісня», іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей. Людина не може так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.
У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні геро любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони не могли.
Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.
Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.
Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.
Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.
Відповідь:Особливість людини в тому, що вона готова використовувати всі земні явища на свою користь, псуючи їх, але в той же час хоче вважати себе саму частиною природою, а тому і в повній мірі насолоджуватися усіма природними дарами і явищами. Така людська позиція суперечлива і непослідовна, але в той же час вона показує, що людина є одночасно суб’єктом прагнення до високої духовності і носієм звичайного буденного прагматизму.
У своїй зворушливій феєричній драмі під назвою «Лісова пісня» видатна українська письменниця Леся Україна розповіла читачам цікаву історію того, як молодий хлопець на ім’я Лукаш покохав дивовижну лісову мешканку – створення природи, дівчину на ім’я Мавка. Лукаш красиво грав на сопілці, за звуком якої його й знайшла Мавка. Вона по його не рубати дерево, оскільки воно було її сестрою. Трохи поспілкувавшись один з одним, дві ці істоти полюбили один одного. Бажання Лукаша бути поряд з створінням великої природа, яка містила в собі високу духовність всього навколишнього середовища, дало йому дуже сильне почуття, яким заразилася також і Мавка. Але цим двом не довелося бути разом занадто довго. Мавка не сподобалася матері Лукаша з суто прагматичних міркувань – вона, будучи дитям природи, не може працювати так, як це роблять звичайні дівки. Мавку попереджали інші лісові мешканці, що так може статися, вона їх практично не слухала, але в один день Лукаш охолов до неї, став загравати зі звичайною дівчиною на ім’я Килина. Зрештою, вони так і не змогли бути разом, а Мавка перетворилася на дух.
Варто справедливо визнати, що так, як сталося з Лукашем і Мавкою в творі Лесі Українки «Лісова пісня», іноді відбувається і в житті. Для цієї драми-феєрії характерний все той же симбіоз високої духовності, а саме прагнення до неї, і буденного прагматизму, що і для звичайного життя. З однієї сторони, люди хочуть жити з чистими почуттями безкорисливо любити один одного і не замислюватися ні про щось погане. З іншої ж сторони, людина – це істота побутова, вона не позбавлено всіх негативних і пов’язаних з цим якостей. Людина не може так любити, їй необхідно забезпечувати свій побут і враховувати багато з інших причин.
У даному творі великої Лесі Українки висока духовність героїв виявлялася в чистій і нескаламученої любові. Головні геро любили один одного, насолоджувалися моментом, але, звичайно, колись все це мало закінчитися. Мавка була лісовим створінням, а Лукаш звичайною людиною зі своїми проблемами, тому насправді бути постійно разом вони не могли.
Пояснення: