Степан Руданський захоплювався народним гумором, дотепністю і влучністю анекдотів. Поет виробив власний стиль комічного зображення типових явищ життя. Гумор для нього був не самоціллю, а засобом викриття людських вад. Він сміється голосно й дотепно, картає багатих за жадібність, зажерливість, зманіженість, а чиновників за крутійство, чванливість, хабарництво. Збірний образ позитивного героя співомовок — це селянин-бідак, наймит, чумак, заробітчанин, запорожець. Він не дуже переймається своєю бідністю, впевнений у своїй правоті, ганьбить неправду. Головне і останнє слово завжди залишається за цим героєм, а сутичка між представниками протилежних соціальних верств закінчується його перемогою.
Своїми співомовками Руданський доводив, що усна народна творчість — це не тільки тужливі чи задушевні пісні. Українці завжди вміли повеселитися, покепкувати з себе та інших. Народні кобзарі, подібно до Шевченкового Перебенді, співали і веселих пісень. Саме їх з особливим задоволенням записував Руданський.
Гуморески, співомовки, байки Руданського захоплювали своєю оригінальністю не тільки простих людей. Іван Франко у своєму дослідженні творчості Степана Руданського відзначав майстерність письменника, який у коротких формах творів зумів передати і красу народної мови, і глибокий філософський підтекст невеличких картин.
І справді, у цих окремих замальовках Руданський подає яскраві епізоди, в яких відображено настрої селянства, висміяно панів і чиновників, розкрито лицемірство, самодурство поміщиків.
Степан Руданський захоплювався народним гумором, дотепністю і влучністю анекдотів. Поет виробив власний стиль комічного зображення типових явищ життя. Гумор для нього був не самоціллю, а засобом викриття людських вад. Він сміється голосно й дотепно, картає багатих за жадібність, зажерливість, зманіженість, а чиновників за крутійство, чванливість, хабарництво. Збірний образ позитивного героя співомовок — це селянин-бідак, наймит, чумак, заробітчанин, запорожець. Він не дуже переймається своєю бідністю, впевнений у своїй правоті, ганьбить неправду. Головне і останнє слово завжди залишається за цим героєм, а сутичка між представниками протилежних соціальних верств закінчується його перемогою.
Своїми співомовками Руданський доводив, що усна народна творчість — це не тільки тужливі чи задушевні пісні. Українці завжди вміли повеселитися, покепкувати з себе та інших. Народні кобзарі, подібно до Шевченкового Перебенді, співали і веселих пісень. Саме їх з особливим задоволенням записував Руданський.
Гуморески, співомовки, байки Руданського захоплювали своєю оригінальністю не тільки простих людей. Іван Франко у своєму дослідженні творчості Степана Руданського відзначав майстерність письменника, який у коротких формах творів зумів передати і красу народної мови, і глибокий філософський підтекст невеличких картин.
І справді, у цих окремих замальовках Руданський подає яскраві епізоди, в яких відображено настрої селянства, висміяно панів і чиновників, розкрито лицемірство, самодурство поміщиків.