«вітька + галя, або повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається «дуель», друга — «голуба куниця». за жанром кожна з них — це оповідання, тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє невелика кількість героїв. тому слово «повість» у заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору. у розділі «дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. події починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. автор починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний герой вітька горобець битиметься на дуелі. з ким? чому? навіщо у xx ст. з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? ці та інші питання відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей. і поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. і тільки після того, як вони з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових «розривів». композиція: експозиція — розповідь про дружбу в дитинстві віті з галею та їхні пригоди; зав’язка — вігя зізнається своєму другу федькові у закоханості до галі козачок. для нього самого це почуття стало несподіваним. друзі вирішують, що вітя має освідчитись дівчині у своїх почуттях. розвиток дії— друзі , а вітя виконує серенаду для галі; хлопці посилають свій «шедевр» — серенаду — до редакції районної газети з проханням надрукувати; хочуть роздобути в бабці зілля, яким причарують дівчину; вітя йде на перше побачення та здійснює заради коханої «трудові подвиги»; утворюється «любовний трикутник», що наближає розвиток дії до кульмінації; кульмінація відкриває всі таємниці та відповідає на запитання, які виникли в читача на початку твору, — дуель, арешт віті, зізнання петра білого, що він не кохає галі; розв’язка у творі несподівана — галя при всіх виявляє свої почуття до віті й робить його щасливим. у творі автор майстерно використовує позасюжетні елементи як додаткові засоби впливу на читача (інтригуючий заголовок, епіграф, авторські відступи, портрети героїв, лист із редакції тощо). переповідає історію кохання у творі оповідач. складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити віті чи застерегти його від хибних кроків. оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.
Твір "неймовірні пригоди івана сили" дуже цікавий. там було багато різних персонажей. але найбільше мені сподобався сам іван сила. цей персонаж дуже цікавий сам по собі. але мені він сподобався саме своєю поведінкою. він дуже сильний і інтересний персонаж якому час від часу не везе. він робить багато помилок, але й доброго теж. коли він з легкістю перемагав своїх противників реакція глядачів не завжди хороша. бувало, що його просто гнобили, кидали в його сторону прокльони тощо.він людина рухи якої не предугадати. ось чому він мій любимий персонаж. це все чим я можу .
