Літературне Запоріжжя як складова частина літературно-культурного розвитку - це явище багатогранне і різнопланове. Коли говоримо про літературне Запоріжжя, то перед нами постає барвиста панорама, представлена іменами непересічних літераторів: від кобзарів-ліриків, що закладали підґрунтя нашої духовності, відомих постатей в історії української науки, літератури, культури, які репрезентували наш край наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст., до молодих літераторів початку третього тисячоліття, таких несхожих на попередників, які вже встигли по-іншому осмислити сьогодення і своєю творчістю відкрити літературний процес ХХІ ст.: С.Аніщенко, М.Брацило, Г.Вівчар, П.Вольвача та ін.
На розвиток літератури в Запорізькому краї протягом століть впливало чимало чинників як позитивного, так і негативного характеру, в тому числі і географічне положення, як окраїни Росії у ХУІІІ- поч. ХХ ст. з одного боку, і як центру запорізького козацтва - з іншого. “Навіть дореволюційний Олександрівськ (щоправда, суціль зрусифікований) не був байдужим до літератури, - вказував П.Ребро у ст. “На перевалі”. - Згадаймо хоча б поета-футуриста Вадима Баяна (справжнє прізвище Сидоров), який приятелював з В.Маяковським і видав у Петербурзі збірку віршів “Лирический поток” з трьома передмовами - Ігоря Северяніна, Федора Сологуба та Ієроніма Ясинського…
Як відомо, в Олександрівську деякий час жила Дніпрова Чайка, у Бердянську натхненно трудився Трохим Зіньківський, з хутора Веселого Вільнянського району вийшов знаний співець козацтва Андріан Кащенко, з Гуляйполя - Єлисей Карпенко - драматург і актор, з Мелітополя - головний теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов, з яким воював Ленін. У тому ж Гуляйполі жив і працював Грицько Кернеренко (Кернер), який писав українською мовою і перекладав Гейне, Пушкіна, Надсона та ін.” (Хортиця, -1994.-№3.-с.7-8). Тут працювали тривалий час фольклористи і етнографи Іван Манжура і Яків Новицький, педагог Микола Корф, поет Микола Філянський.
Літературне Запоріжжя як складова частина літературно-культурного розвитку - це явище багатогранне і різнопланове. Коли говоримо про літературне Запоріжжя, то перед нами постає барвиста панорама, представлена іменами непересічних літераторів: від кобзарів-ліриків, що закладали підґрунтя нашої духовності, відомих постатей в історії української науки, літератури, культури, які репрезентували наш край наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст., до молодих літераторів початку третього тисячоліття, таких несхожих на попередників, які вже встигли по-іншому осмислити сьогодення і своєю творчістю відкрити літературний процес ХХІ ст.: С.Аніщенко, М.Брацило, Г.Вівчар, П.Вольвача та ін.
На розвиток літератури в Запорізькому краї протягом століть впливало чимало чинників як позитивного, так і негативного характеру, в тому числі і географічне положення, як окраїни Росії у ХУІІІ- поч. ХХ ст. з одного боку, і як центру запорізького козацтва - з іншого. “Навіть дореволюційний Олександрівськ (щоправда, суціль зрусифікований) не був байдужим до літератури, - вказував П.Ребро у ст. “На перевалі”. - Згадаймо хоча б поета-футуриста Вадима Баяна (справжнє прізвище Сидоров), який приятелював з В.Маяковським і видав у Петербурзі збірку віршів “Лирический поток” з трьома передмовами - Ігоря Северяніна, Федора Сологуба та Ієроніма Ясинського…
Як відомо, в Олександрівську деякий час жила Дніпрова Чайка, у Бердянську натхненно трудився Трохим Зіньківський, з хутора Веселого Вільнянського району вийшов знаний співець козацтва Андріан Кащенко, з Гуляйполя - Єлисей Карпенко - драматург і актор, з Мелітополя - головний теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов, з яким воював Ленін. У тому ж Гуляйполі жив і працював Грицько Кернеренко (Кернер), який писав українською мовою і перекладав Гейне, Пушкіна, Надсона та ін.” (Хортиця, -1994.-№3.-с.7-8). Тут працювали тривалий час фольклористи і етнографи Іван Манжура і Яків Новицький, педагог Микола Корф, поет Микола Філянський.
Объяснение:
1. Твір І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» - це… Г - соціально-побутова повість.
2. Мелашка ( І.С Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» ) зважилася залишитися в Києві, тому що… Б - набридли приниження з боку Кайдашихи.
3. Під час сварки в родині Кайдашів ( І.С Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» )… Г - Мотря виколола око Кайдашисі.
4. «М’яке серце і ліричну вдачу» мав ( І.С Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» )… В - Лаврін.
5. Роман «Хіба ревуть як ясла повні?» за жанровою спрямованість є... А - соціально-психологічним
6. Кого вважають автором твору «Хіба ревуть як ясла повні?» - А - П.Мирного.
7. Чіпчине лихе товариство склали ( П.Мирний «Хіба ревуть як ясла повні?») - Б - Лушня, В - Матня, Д - Пацюк.
8. Розв’язка роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - це - Д арешт Чіпки після злочину, його відправка з конвоєм.
9. Більша частина подій роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» відбувається... В - у Пісках.
10. Мартин Боруля, за словами Гервасія, «захворів… В - дворянством».
11. Мартин хотів видати Марисю за - Б дрібного чиновника.
12. Мартин відмовив Миколі у сватанні Марисі, бо він… В - не дворянин.
13. Серед запропонованих тверджень знайдіть три правильних:
А - Іван (М.Коцюбинський «Тіні забутих предків») був не дев'ятнадцятою, а п'ятою дитиною в родині, бо п'ятнадцятеро - померло.
Б - Повість «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського має цілком оригінальний сюжет.
Д - Повість «Тіні забутих предків» була екранізована Сергієм Параджановим.
14. Вівчарок у новелі «Іntermezzo» звали: А - Оверко, В - Пава, Е - Трепов.
15. Серед запропонованих тверджень знайдіть три правильних:
А - Новела «Іntermezzo» - це єдиний твір, присвячений не людям, а «кононівським полям».
Г - Сценою, де діють дійові особи новели «Іntermezzo», виступає душа ліричного героя.
Д - Розповідь у новелі «Іntermezzo» ведеться від першої особи.