“без дружби життя неповноцінне” – так нам кажуть люди. а чи справді без дружби життя не повноцінне? так, життя без дружби справді неповноцінне. без дружби людина щасливо не проживе, тому що друзі, з якими ти товаришуєш, відігрють велику роль у житті. вони тебе підтримують, . про дружбу складено дуже багато повістей, віршів, оповідань та інше. хороший приклад показує ніна бічуя у своїй повісті “шпага славка беркути”. головні герої цієї повісті – славко беркута та юлько ващук. раніше славко та юлько дружили, але щось пішло не так, і це призвело до конфлікту. далі був двобій між хлопцями під час тренерування фехтувальників. тоді беркута не думав, що його друг ніколи не займався фехтуванням, він думав, як довести йому, що не все дається легко в житті. згодом шпага славка зламалася, ненароком заціпивши коліно юлька, і юлько потрапив в лікарню. ващук після цього всього підмовив місцевих покидьків побити колишнього друга, але план провалився. опинившись в поліції, “друг” назвався славковим іменем. також раніше беркуту звинувачували в одному злочині, якого він абсолютно не коїв. хлопця у тяжкі часи підтримували та розуміли однокласники, лілі теслюк, батьки та тренер. закінчилося все це тим, що беркута виграв шкільний суд та з нього всі звинувачення були скасовані. ось ця повість нам довела, що підтримка друзів дуже важлива у нашому житті.
Те, що побут гуцулів сильно відрізняється від, скажімо, побуту слобожанців, безперечно пов'язано із гірською природою. їх життя залежало не стільки від врожаю, скільки від худоби. Високо в горах розташовані полонини, на які усі околишні села зганяли свою худобу чабанам. Найбільшими ворогами для людей були ведмідь та вовки, які могли напасти на овець і роздерти їх. Для гуцула смерть маржинки, як на їхньому діалекті називалась худоба, була страшнішою від смерті близької людини.
Життя гуцулів проходило у горах поруч із худобою, і всі їх легенди були пов'язані з нею. Наприклад, Івась ще з дитинства знав, що у лісах повно лісовиків, які пасуть свою маржинку. Самому йому довелося побачити щезника, що сидів на камені і дув у флояру свою улюблену пісеньку "Нема моїх кіз..." Блукаючи по горах, він зустрів нявку. Вона обернулася Марічкою і заманювала його до провалля. У переказах говорилося про те, що нявки тільки спереду схожі на людей, а ззаду видно тільки їх нутрощі, тому Іван намагався "йти так, щоб не лишитись позаду і не побачить, що у Марічки замість одежі, замість спини...". Іван добре знав, що перед ним не Марічка, а нявка, але йому було добре з нею, він знову ставав щасливим, як багато років назад. Його любов до Марічки була така велика, що він рятує її від чугайстра, який роздирав нявок на шматки. Умліваючи від утоми, Івась танцював з ним, щоб відвернути його увагу від нявки. Йдучи на її крик, він зірвався у провалля. Цю оповідь можна сприймати, як фантастичну, але, мені здається, що це — просто видіння, викликане великим стражданням і болем. Гуцули не вірили у нечисту силу, знали, що вона насправді існує. Це було так же природно, як існування ведмідя-"вуйка".
Вірили гуцули і у те, що нечиста сила є й у селах. Такими, наприклад, вважалися сусіди Палагни та Івана. Хима перекидалася ввечері на білого пса та металася по сусідських загородах, шкодячи худобі. Це через неї, була впевнена Палагна, худла руда корова давала менше подою. Сусід Юра прирівнювався ними до Бога, бо тримав у своїх руках усі сили земні й небесні. Палагна сама бачила, як одного разу він зупинив хмару, повернув її в інший бік від полів.
Цікаво зображений у творі обряд похорону, у якому відбилися елементи християнські і язичницькі. Сумні позіхання і голосіння Палагни, що сприймалися не стільки як вираження реального горя, а як справжній твір мистецтва, змінюються на танці, пісні, сміх, залицяння.
“без дружби життя неповноцінне” – так нам кажуть люди. а чи справді без дружби життя не повноцінне? так, життя без дружби справді неповноцінне. без дружби людина щасливо не проживе, тому що друзі, з якими ти товаришуєш, відігрють велику роль у житті. вони тебе підтримують, . про дружбу складено дуже багато повістей, віршів, оповідань та інше. хороший приклад показує ніна бічуя у своїй повісті “шпага славка беркути”. головні герої цієї повісті – славко беркута та юлько ващук. раніше славко та юлько дружили, але щось пішло не так, і це призвело до конфлікту. далі був двобій між хлопцями під час тренерування фехтувальників. тоді беркута не думав, що його друг ніколи не займався фехтуванням, він думав, як довести йому, що не все дається легко в житті. згодом шпага славка зламалася, ненароком заціпивши коліно юлька, і юлько потрапив в лікарню. ващук після цього всього підмовив місцевих покидьків побити колишнього друга, але план провалився. опинившись в поліції, “друг” назвався славковим іменем. також раніше беркуту звинувачували в одному злочині, якого він абсолютно не коїв. хлопця у тяжкі часи підтримували та розуміли однокласники, лілі теслюк, батьки та тренер. закінчилося все це тим, що беркута виграв шкільний суд та з нього всі звинувачення були скасовані. ось ця повість нам довела, що підтримка друзів дуже важлива у нашому житті.
Объяснение:
Те, що побут гуцулів сильно відрізняється від, скажімо, побуту слобожанців, безперечно пов'язано із гірською природою. їх життя залежало не стільки від врожаю, скільки від худоби. Високо в горах розташовані полонини, на які усі околишні села зганяли свою худобу чабанам. Найбільшими ворогами для людей були ведмідь та вовки, які могли напасти на овець і роздерти їх. Для гуцула смерть маржинки, як на їхньому діалекті називалась худоба, була страшнішою від смерті близької людини.
Життя гуцулів проходило у горах поруч із худобою, і всі їх легенди були пов'язані з нею. Наприклад, Івась ще з дитинства знав, що у лісах повно лісовиків, які пасуть свою маржинку. Самому йому довелося побачити щезника, що сидів на камені і дув у флояру свою улюблену пісеньку "Нема моїх кіз..." Блукаючи по горах, він зустрів нявку. Вона обернулася Марічкою і заманювала його до провалля. У переказах говорилося про те, що нявки тільки спереду схожі на людей, а ззаду видно тільки їх нутрощі, тому Іван намагався "йти так, щоб не лишитись позаду і не побачить, що у Марічки замість одежі, замість спини...". Іван добре знав, що перед ним не Марічка, а нявка, але йому було добре з нею, він знову ставав щасливим, як багато років назад. Його любов до Марічки була така велика, що він рятує її від чугайстра, який роздирав нявок на шматки. Умліваючи від утоми, Івась танцював з ним, щоб відвернути його увагу від нявки. Йдучи на її крик, він зірвався у провалля. Цю оповідь можна сприймати, як фантастичну, але, мені здається, що це — просто видіння, викликане великим стражданням і болем. Гуцули не вірили у нечисту силу, знали, що вона насправді існує. Це було так же природно, як існування ведмідя-"вуйка".
Вірили гуцули і у те, що нечиста сила є й у селах. Такими, наприклад, вважалися сусіди Палагни та Івана. Хима перекидалася ввечері на білого пса та металася по сусідських загородах, шкодячи худобі. Це через неї, була впевнена Палагна, худла руда корова давала менше подою. Сусід Юра прирівнювався ними до Бога, бо тримав у своїх руках усі сили земні й небесні. Палагна сама бачила, як одного разу він зупинив хмару, повернув її в інший бік від полів.
Цікаво зображений у творі обряд похорону, у якому відбилися елементи християнські і язичницькі. Сумні позіхання і голосіння Палагни, що сприймалися не стільки як вираження реального горя, а як справжній твір мистецтва, змінюються на танці, пісні, сміх, залицяння.
Объяснение: