Марічка Гутенюк — поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Марічка коханає Івана, але передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Від самого початку кохання Івана й Марічки було трагічним, бо на перешкоді закоханим стояла давня ворожнеча родів.
«Але в Івановій пам’яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір’я рухом подало йому половину цукерка».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись».
«Вона їх (співанок) знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…»
«Марічка і сама вміла складати пісні. Сидячи на землі, поруч з Іваном, вона обіймала свої коліна і потиху гойдалася в такт. Її круглі литки, опалені сонцем і од колін голі до червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались…»
«Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ».
Пояснення:Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві). Коли Іван підріс, він став гарним парубком: «Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». Іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.
«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка».
« Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».
1. Яке справжнє ім’я Яви? Іван. Цитата: Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява", чи то "Іван" у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати)
2. Що, на думку Павлуся, «усі бояться. Навіть герої»? екзамену. цитата А екзаменів усі бояться. Навіть герої.
3. Яке слово безупинно повторювали на сцені Ява та Павлуша? «Е!»
цілий розділ, який так і називається: "Е", — сказали ми з Явою
4. Який гумористичний засіб використано в уривку «мій друзяка Кукурузяка»? спотворення (слова Крузо-Кукурудзо)
5. Що із цього НЕ було засобом комічного у творі «Тореадори з Васюківки»? думки
6. Який гумористичний засіб використано в уривку «ніс був маленький, як дулька»? порівняння
Пояснення:
Окремо зупинимось на питанні Що із цього НЕ було засобом комічного у творі «Тореадори з Васюківки»?
мовлення - дуже комічна і смішна. І за рахунок використання фразеологізмів, приказок і ра рахунок спотворенняя слів (вроки, загаза, Гражданє тощо),
думки - методом виключення)))
зовнішність - ніс, як дулька, така здоровеннецька носяра.
власні назви - смішно (цуценя Собакевич, бугай Петька, цап Жора)
Відповідь:
Марічка Гутенюк — поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Марічка коханає Івана, але передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені. Від самого початку кохання Івана й Марічки було трагічним, бо на перешкоді закоханим стояла давня ворожнеча родів.
«Але в Івановій пам’яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір’я рухом подало йому половину цукерка».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись».
«Вона їх (співанок) знала безліч. Звідки вони з’явились – не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…»
«Марічка і сама вміла складати пісні. Сидячи на землі, поруч з Іваном, вона обіймала свої коліна і потиху гойдалася в такт. Її круглі литки, опалені сонцем і од колін голі до червоних онучів, чорніли під полою сорочки, а повні губи мило ламались…»
«Вона давно вже була Іванкова, ще з тринадцяти літ».
Пояснення:Іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» (Іван у дитинстві). Коли Іван підріс, він став гарним парубком: «Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». Іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (Марічку), він не може її забути протягом усього життя.
«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка».
« Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить. Гачі на йому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».
Відповідь:
1. Яке справжнє ім’я Яви? Іван. Цитата: Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява", чи то "Іван" у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати)
2. Що, на думку Павлуся, «усі бояться. Навіть герої»? екзамену. цитата А екзаменів усі бояться. Навіть герої.
3. Яке слово безупинно повторювали на сцені Ява та Павлуша? «Е!»
цілий розділ, який так і називається: "Е", — сказали ми з Явою
4. Який гумористичний засіб використано в уривку «мій друзяка Кукурузяка»? спотворення (слова Крузо-Кукурудзо)
5. Що із цього НЕ було засобом комічного у творі «Тореадори з Васюківки»? думки
6. Який гумористичний засіб використано в уривку «ніс був маленький, як дулька»? порівняння
Пояснення:
Окремо зупинимось на питанні Що із цього НЕ було засобом комічного у творі «Тореадори з Васюківки»?
мовлення - дуже комічна і смішна. І за рахунок використання фразеологізмів, приказок і ра рахунок спотворенняя слів (вроки, загаза, Гражданє тощо),
думки - методом виключення)))
зовнішність - ніс, як дулька, така здоровеннецька носяра.
власні назви - смішно (цуценя Собакевич, бугай Петька, цап Жора)