Тема: розповідь про лелеку, про походження назви цього птаха у різних народів за ознакою та про людей за цим птахом, пов’язуючи його зі своїм життям, діяльністю.
4.3. Ідея: уславлення любові до природи, зокрема до лелеки; поважне ставлення до всього живого; вміння і прагнення порозумітися із всесвітом.
4.4. Основна думка: лелека, як і людина, має своє життя, турботи, клопоти, радість і горе; доброзичливе ставлення людини до лелеки є запорукою її щасливого життя.
4.5. Жанр: поема, написана вільним віршем.
4.6. Особливості твору:
· зв’язок твору з усною народною творчістю (прикмети, приказки, прислів’я, загадки...);
· відтворення зв’язку життя людини і лелеки;
· етимологічне походження слова «лелека» у мові різних народів.
4.7. Композиція.
Поема складається з двох частин, кожна з яких пов’язана з описом образу життя лелеки і людини. Лелека робить гніздечко, доглядає і виховує лелеченят, привчає до дорослого життя — все прослідковується протягом твору.
Маруся Чурай — одна з найбільш загадкових постатей української історії. Пісні, які склала дівчина-легенда, ще й досі бринять у пам’яті народу. Тому не дивно, що письменниця Ліна Костенко захотіла відтворити цей образ на сторінках свого роману у віршах, відродити його, підняти із сивого попелу давнини та оживити на мить. Або ж на віки. То якою ж є головна героїня у романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко?
У першому розділі ми бачимо горду дівчину, яка має почуття гідності, характер та честь якої не зламати зовнішнім обставинам. Хоч як намагається Бобренчиха видушити з Марусі бодай одну сльозину, все ж Чураївна стоїть непорушно. Вона не хотіла, аби юрма дізналася про її душевні переживання. Ніколи б ця горда дівчина не виказала свої почуття, не хотіла вона й приймати до від сторонніх.
Немає ніяких сумнівів, що Маруся була напрочуд обдарованою. Її талант — складати та співати пісні — навіть допоміг їй зберегти життя. Усю душу, всі старання вкладала дівчина у свої твори. Тому вона і є справжнім митцем, непересічною особистістю.
Звичайно ж Маруся була ще й сильною та сміливою, як і її батько Гордій Чурай. Це видно з того, що головна героїня не боїться глянути у вічі смерті, свій вирок вона приймає із холодним спокоєм. Сидячи в темниці перед стратою, дівчина сподівається на скору зустріч із Богом. У цьому й виявляється її хоробрість та непохитність духу.
Ще однією характерною рисою Чураївни було те, що вона поважала своїх батьків, була люблячою дочкою. Вона захоплювалася тим, як її батько й мати кохали одне одного, та мріяла, щоб їй доля послала таку ж любов. Маруся переживала за те, як матір прийме звістку про смерть доньки. Про долю неньки дівчина клопоталася більше, ніж про свою власну. Поважала героїня й свого батька. Адже при кожній нагоді вона найтеплішими словами згадувала славного воїна, його подвиги та чесноти.
Тільки от у коханні Маруся не була щасливою. Вона мріяла про стосунки, як у її батьків, тому й намагалася знайти схожі риси характеру між Грицем та її батьком. Але марно: їхні стосунки не призвели до взаємного щастя, адже Григорій був зовсім іншою людиною, він не підходив Марусі. До того ж Бобренчиха не могла змиритися з тим фактом, що головна героїня була розумною. А такої невістки жінка не хотіла. Дівчина вимріяла своє кохання, яке розбилося вщент об реальність. Адже парубок, в якого вона була закохана, обрав іншу.
Але іноді Бобрекно повертався до Марусі, а та приймала його. Із цього можна зробити висновок про те, що дівчина здатна була до самопожертви заради кохання. Вона завжди була готова зрозуміти хлопця.
Також ми бачимо, що Маруся Чурай була чутлива до краси. Під час подорожі до Києва дівчина із захопленням гала пейзажі рідної землі. Їй все здавалося дивом, краса природи надихала її, розвіювала тугу героїні.
Таким чином, Маруся Чурай в однойменному історичному романі у віршах Ліни Костенко постає перед читачами гордою, незалежною, сміливою дівчиною. Яка до того ж уміла кохати по-справжньому, була дуже гарною та талановитою, а також чутливою до краси.
4.3. Ідея: уславлення любові до природи, зокрема до лелеки; поважне ставлення до всього живого; вміння і прагнення порозумітися із всесвітом.
4.4. Основна думка: лелека, як і людина, має своє життя, турботи, клопоти, радість і горе; доброзичливе ставлення людини до лелеки є запорукою її щасливого життя.
4.5. Жанр: поема, написана вільним віршем.
4.6. Особливості твору:
· зв’язок твору з усною народною творчістю (прикмети, приказки, прислів’я, загадки...);
· відтворення зв’язку життя людини і лелеки;
· етимологічне походження слова «лелека» у мові різних народів.
4.7. Композиція.
Поема складається з двох частин, кожна з яких пов’язана з описом образу життя лелеки і людини. Лелека робить гніздечко, доглядає і виховує лелеченят, привчає до дорослого життя — все прослідковується протягом твору.
Маруся Чурай — одна з найбільш загадкових постатей української історії. Пісні, які склала дівчина-легенда, ще й досі бринять у пам’яті народу. Тому не дивно, що письменниця Ліна Костенко захотіла відтворити цей образ на сторінках свого роману у віршах, відродити його, підняти із сивого попелу давнини та оживити на мить. Або ж на віки. То якою ж є головна героїня у романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко?
У першому розділі ми бачимо горду дівчину, яка має почуття гідності, характер та честь якої не зламати зовнішнім обставинам. Хоч як намагається Бобренчиха видушити з Марусі бодай одну сльозину, все ж Чураївна стоїть непорушно. Вона не хотіла, аби юрма дізналася про її душевні переживання. Ніколи б ця горда дівчина не виказала свої почуття, не хотіла вона й приймати до від сторонніх.
Немає ніяких сумнівів, що Маруся була напрочуд обдарованою. Її талант — складати та співати пісні — навіть допоміг їй зберегти життя. Усю душу, всі старання вкладала дівчина у свої твори. Тому вона і є справжнім митцем, непересічною особистістю.
Звичайно ж Маруся була ще й сильною та сміливою, як і її батько Гордій Чурай. Це видно з того, що головна героїня не боїться глянути у вічі смерті, свій вирок вона приймає із холодним спокоєм. Сидячи в темниці перед стратою, дівчина сподівається на скору зустріч із Богом. У цьому й виявляється її хоробрість та непохитність духу.
Ще однією характерною рисою Чураївни було те, що вона поважала своїх батьків, була люблячою дочкою. Вона захоплювалася тим, як її батько й мати кохали одне одного, та мріяла, щоб їй доля послала таку ж любов. Маруся переживала за те, як матір прийме звістку про смерть доньки. Про долю неньки дівчина клопоталася більше, ніж про свою власну. Поважала героїня й свого батька. Адже при кожній нагоді вона найтеплішими словами згадувала славного воїна, його подвиги та чесноти.
Тільки от у коханні Маруся не була щасливою. Вона мріяла про стосунки, як у її батьків, тому й намагалася знайти схожі риси характеру між Грицем та її батьком. Але марно: їхні стосунки не призвели до взаємного щастя, адже Григорій був зовсім іншою людиною, він не підходив Марусі. До того ж Бобренчиха не могла змиритися з тим фактом, що головна героїня була розумною. А такої невістки жінка не хотіла. Дівчина вимріяла своє кохання, яке розбилося вщент об реальність. Адже парубок, в якого вона була закохана, обрав іншу.
Але іноді Бобрекно повертався до Марусі, а та приймала його. Із цього можна зробити висновок про те, що дівчина здатна була до самопожертви заради кохання. Вона завжди була готова зрозуміти хлопця.
Також ми бачимо, що Маруся Чурай була чутлива до краси. Під час подорожі до Києва дівчина із захопленням гала пейзажі рідної землі. Їй все здавалося дивом, краса природи надихала її, розвіювала тугу героїні.
Таким чином, Маруся Чурай в однойменному історичному романі у віршах Ліни Костенко постає перед читачами гордою, незалежною, сміливою дівчиною. Яка до того ж уміла кохати по-справжньому, була дуже гарною та талановитою, а також чутливою до краси.