Недарма говорять, що природа – наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.
Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.
Але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. Хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. Недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею допомагає їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.
Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. У цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.
(Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука).
2. Пригадайте той факт, коли Лілі Теслюк почувала себе справжньою Попелюшкою? Як це характеризує дівчинку?
(У день вистави вона «захворіла», щоб дати змогу дівчинці Ліді зіграти роль Попелюшки. Лілі хоча і відчувала себе покинутою, але таким чином дала можливість дівчинці не тільки співати за кулісами, а й зіграти повноцінну роль).
3. Що нам відомо про дитинство Стефка Вуса?
(Його дитинство проходило в бабусиному селі, що лежало далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося).
4. Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?
(У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер).
5. Яка роль батька у вихованні Славка Беркути?
(Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин).
6. Передайте емоційний стан Лілі Теслюк під час вистави та після неї. Як це її характеризує?
(На сцені вона була серйозною, зовсім не схожою на неї справжню: «веселу, пустотливу і непосидючу». Вона ніяковіла від похвал, танцюючи, Лілі відчувала впевненість і силу).
7. Чому прийшов Стефко до старої вчительки?
(Він прийшов провідати сороку, йому бракувало спілкування, бо батько його завжди був п’яним. Йому сподобалося, що його було названо «славним хлопчиком». Він розповідав про себе і слухав розповіді вчительки).
8. Яку відповідь дав Юлько на питання Беркути: яке максимальне навантаження можна витримати?
(Я не машина! І взагалі не маю наміру вступати з тобою в дискусії на уроці).
9. Чому Беркута бився із Ващуком шпагами? Про що думав Беркута?
(Беркуту вразила насмішкуватість і всепереможність Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»
10. Чому Юлько в міліції назвався Славком Беркутою?
(Його батьки виховували, що він кращий за всіх, а тут виявилося, що розпиває вино. Крім того, він хотів принизити Беркуту, бо Юлько завжди був переможцем – він мав все робити на «відмінно»).
Недарма говорять, що природа – наша мати. Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.
Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.
Але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. Хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. Недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею допомагає їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.
Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. У цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на Землі.
(Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука).
2. Пригадайте той факт, коли Лілі Теслюк почувала себе справжньою Попелюшкою? Як це характеризує дівчинку?
(У день вистави вона «захворіла», щоб дати змогу дівчинці Ліді зіграти роль Попелюшки. Лілі хоча і відчувала себе покинутою, але таким чином дала можливість дівчинці не тільки співати за кулісами, а й зіграти повноцінну роль).
3. Що нам відомо про дитинство Стефка Вуса?
(Його дитинство проходило в бабусиному селі, що лежало далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося).
4. Яку роль зіграла хвороба у формуванні характеру Славка Беркути?
(У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер).
5. Яка роль батька у вихованні Славка Беркути?
(Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин).
6. Передайте емоційний стан Лілі Теслюк під час вистави та після неї. Як це її характеризує?
(На сцені вона була серйозною, зовсім не схожою на неї справжню: «веселу, пустотливу і непосидючу». Вона ніяковіла від похвал, танцюючи, Лілі відчувала впевненість і силу).
7. Чому прийшов Стефко до старої вчительки?
(Він прийшов провідати сороку, йому бракувало спілкування, бо батько його завжди був п’яним. Йому сподобалося, що його було названо «славним хлопчиком». Він розповідав про себе і слухав розповіді вчительки).
8. Яку відповідь дав Юлько на питання Беркути: яке максимальне навантаження можна витримати?
(Я не машина! І взагалі не маю наміру вступати з тобою в дискусії на уроці).
9. Чому Беркута бився із Ващуком шпагами? Про що думав Беркута?
(Беркуту вразила насмішкуватість і всепереможність Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»
10. Чому Юлько в міліції назвався Славком Беркутою?
(Його батьки виховували, що він кращий за всіх, а тут виявилося, що розпиває вино. Крім того, він хотів принизити Беркуту, бо Юлько завжди був переможцем – він мав все робити на «відмінно»).