Е́мма Іва́нівна Андіє́вська (*19 березня 1931, Сталіно, нині Донецьк) — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX ст. Письменницю часто пов'язують з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції. Поетеса відома тим, що пишучи у формі класичного сонету, кардинально його реформувала своїм використанням дисонансів та далекосяжних смислових асоціацій між побутовими речами та філософськими поняттями. Емма Андієвська є авторкою двадцяти семи поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Художні виставки малярки проводилися в США, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Бразилії, Ізраїлі, Україні та Швейцарії. Поетеса є членом Національної спілки письменників України з 1994 року, українського ПЕН-клубу та Професійного об'єднання художників Баварії.Більшу частину свого життя Андієвська провела поза Україною, проживаючи в Мюнхені та Нью-Йорку.
Аналіз вірша «Гном у буфеті» Ірини Жиленко.Тема: зображення старенького гнома, який живе в уяві дитини.Мета: возвеличення почуття пошани та любові до гнома, як сімейної реліквії , заклик шанувати давні речі та прислухатися до їхнього звуку, пронесеного через століття.ХУДОЖНІ ЗАСОБИ.Епітети: старий буфет, старенький буфетний гном, мале дівчатко, м’ятні гостинці, добрий знайомий, стара музикальна скринька, чемні манери, засніжені ночі.Метафора: золотить сервізи, багріє його ковпачок.Персоніфікація: золотить сервізи, любить какао пить та смоктати цукерки, живе гном, він знав дідуся, давав шоколадки, довго і солодко спить, клопочеться, бормоче, зітха, шарудить, нашіптує .Риторичні оклики: «ай-яй», «прислухайся».
