на вопросы до бiогрифii Василя Голобородька 1. На прикладі біографії Василя Голобородька прокоментуйте його слова «Мене підстрелили на злеті».
2. Російський письменник Ф. Сологуб писав: «Якщо важко почувати себе зайвим у чужій стороні, то в багато разів важче людині... почувати себе зайвим у себе вдома, в країні, миліше од якої помає в цілому світі» Як ця думка стосується біографії В. Голобородька?
3. За тлумачним словником з'ясуйте лексичне значення слова стоїк. Чи можете ви ним охарактеризувати поета? Кого з українських митців минулого та сучасності ви вважаєте стоїками? Свою думку обґрунтуйте.
4. В. Голобородько дає чимало інтерв’ю журналістам. Прочитайте в мережі Інтернет одне-два з них і підготуйте матеріали проте, як живеться письменнику в незалежній Україні, його мистецькі захоплення і творчі плани. Виголосьте повідомлення на уроці.
Вірний, сміливий вовк. Мудрий. Він не просто виконує свої функції, а й має власне «лице» (усміхається, хитро мружиться, лютує, прикидається тощо). Зрештою, він часто виявляється єдиним другом козаків, єдиною близькою душею, що не лише вислухає, а й зарадить біді, врятує, навіть ціною власного життя. Упродовж усього роману герой перебуває на краю гострого леза, між життям та смертю, що тримає читача в постійній напрузі та змушує переживати. Бо ніхто не знає, що трапиться з героєм кожної наступної сторінки, оскільки він кинув виклик самій монголо-татарській орді. І залишитися живим буде ой, як важко!
Объяснение:
ДУмаю це?
Объяснение:Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: