На основі вивчених творів доведіть, що гумор і сатира – це своєрідні ліки від вад людини. наведіть приклади із вивчених творів та сучасного життя. відповідь на запитання, побудуйте текст-
Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!
Андрій Степанович зустрівся з Славком біля його будинку. Тренер зрузумів, що Славко приховував батькам, що не ходить на тренеровки.Аедрій Степанович намагався переконати Славка, що б той ходив на тренування.
Я згодна з тим, що Андрій Степанович тактова й мудра людина. Коли в Славка відпав
ремінець від "бандури" і він це побачив то сказав"ходімо, побродимо по сніжку". Андрій Степанович зрозумів, що хдопцеві ніяково, тому хотів, як найшвидше відвести цю тему.
Тренер гарний педагог, незважаючи на те що всі звинувачували Славка, він хотів зрозуміти, що трапилося, підтримував його.
Объяснение:Дружба у нашому класі
Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: "Привіт!", звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об'єднані одним прагненням — одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, — повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом — це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси — і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас — це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги, а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя — чи то день народження, чи якась особиста перемога, — щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас — це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас — це коли багато "я" зливаються в одне "ми", як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!
Андрій Степанович зустрівся з Славком біля його будинку. Тренер зрузумів, що Славко приховував батькам, що не ходить на тренеровки.Аедрій Степанович намагався переконати Славка, що б той ходив на тренування.
Я згодна з тим, що Андрій Степанович тактова й мудра людина. Коли в Славка відпав
ремінець від "бандури" і він це побачив то сказав"ходімо, побродимо по сніжку". Андрій Степанович зрозумів, що хдопцеві ніяково, тому хотів, як найшвидше відвести цю тему.
Тренер гарний педагог, незважаючи на те що всі звинувачували Славка, він хотів зрозуміти, що трапилося, підтримував його.