Н. Сингаевский "Родительское поле"анализ этого стиха анализ этого стиха Родительское поле"
Тихое родительское поле
по полесским селом розляглось.
Все ждет кого-то,
не дождется кого-то.
Слышит шаги хозяина,
слышит прикосновение руки.
И засевом его
наливаются до краев колоски.
Наливаются
солнцем, ветрами, теплом,
исконным,
живым, бессмертным зерном.
Раннее родительское поле
с детства нам до работы пришлось.
Все ждет кого-то,
не дождется кого-то.
Сіячеве дыхания
оно слышит ежедневно.
Тот, кто потом оросил его,
тот в поля родня.
Тот, кто слушал его
от росы - до зари -
пахари, сеятели,
а в жатву - все как есть - жниварі.
Все от поля,
от кома земли, от зерна,
всех объединяет хлеб
и забота одна.
Древнее отеческое поле,
сколько пота за возраст напилось.
Все ждет кого-то,
не дождется кого-то.
Хлебороб его потом не раз поливал
чаяния души,
языков отборное зерно,
в пашню висівав.
И оно прорастало,
ибо в нем, как искра, жаріла душа,
и живого зернышка
не коснулась засуха-ржавчина.
Родительское поле хлебное
и мне пізнавать пришлось.
Все ждет кого-то,
не дождется кого-то.
Вместе с отцом сюда
я мальчишкой пришел.
Сколько лет пролетело,-
я сегодня здесь вновь.
Отец как-то вечером,
словно с поля, ушел из жизни.
Чувствую и до сих пор
его думы-заботы,
его потери-скорби,
его зерна-чутье
Щедрое родительское поле,
о, сколько знало ты грома и гроз.
Все ждет кого-то,
не дождется кого-то.
Борозда осталась -
за горизонт, за облака легла.
Жаворонок сеет лучи,
как умелый сеятель, из-под крыла.
Здесь мне, как и птицы,-
все знакомо в родном краю.
В борозде,
в зерне,
в колоссі
я родительский следует познаю.
Гуси-лебеді летять” характеристика матері Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника. Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «…Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин».
ответ:ема твору: як друзі допомагають дурникові знайти щастя.
Ідея твору: Уславлення дружби, взаємодо засудження пихатості.
Мета твору: З друзями можна здолати багато перепон.
Проблематика твору: дружні стосунки та взаємодо приязне ставлення до інших, активна життєва позиція, перемога добра над злом.
Композиція твору.
Експозиція: у баби та діда було три сини.
Зав'язка: царський указ збудувати летючий корабель.
Розвиток дії: брати ідуть на пошуки щастя, дурник ділиться харчами з сивим дідом, за порадою діда будує летючий корабель, підбирає друзів.
Кульмінація: король порушую обіцянку, дурник не сподобався королю, нереальні завдання для дурника.
Розв'язка: друзі допомагають вирішити завдання, дурник одружується з царівною.
Рід літератури: епос.
Жанр твору: чарівна народна казка.
Ознаки казки.
Казковий початок: «Був собі дід та баба…»
Казкова кінцівка: «такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов»
Слова-повтори: «спав – спав», «летів – летів», «летіли – летіли», «ні живий ні мертвий», «думав - думав», «чи довго вони летіли, чи недовго».
Казкові слова: Слухало, Скороход, Стрілець, Об'їдайло, Обпивайло, Морозко.
Магічні числа: «три сини», «тричі перехреститися», «з'їсти шість пар волів, сорок пічок хліба», «дванадцять биків», «сорок сорокових кухлів води та вина випити», «шість друзів мають імена», «шість загадок».
Чарівні перетворення: з черствого хліба білі паляниці; коли б відв'язав ногу, то за одним ступнем увесь світ би переступив, зі соломи йшов мороз, військо береться з дров, обідраний одяг дурника перетворився на гарне вбрання.
Чарівні речі: летючий корабель; солома, від якої йшов мороз; дрова, з яких утворюється військо.
Добро перемагає зло.
Короткий виклад твору.
Був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, третій дурний. Пройшла чутка про царський указ зібратися усім до царя на обід, а за того, хто змайструє і приїде на летючому кораблі, цар віддасть дочку. Розумні сини пішли до царя шукати щастя, на дорогу баба напекла їм білих паляниць.
Дурник теж захотів спробувати щастя. Батьки довго відраджували його, та не переконавши, дали в дорогу чорного черствого хліба.
По дорозі дурник зустрічає сивого дідугана з білою до пояса бородою. Виймає з торби чорних хліб, його дід перетворює на білі паляниці. На прощання радить: «піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери кого б не стрів».
На летючому кораблі з новими друзями дурник прибуває на обід до царя. Та, побачивши його залатаній свиті, цар не дотримує обіцянки. Під страхом смерті задає нереальні завдання. Та дурник допомагають Слухал0, котрий усе чує; Скороход, котрий приносить живу воду; Стрілець, котрий будить Скорохода в дорозі; Об'їдайло, котрий поїдає шість пар волів та сорок пічок хліба; Обпивайло, котрий випив сорок сорокових кухлів води та вина; Морозно, котрий охолоджує натоплену баню; чоловік, котрий з дров робить військо.
Від такої щирої до сам дурник змінюється: замість латаної свитки на ньому одежа сяє та шапка золота, він сам стає дуже гарним.
Тільки тепер цар признає дурника, його повінчали з царівною, справили бенкет, що дим ішов аж до неба.
Тематика твору: друзі пізнаються в біді, місце дружби та взаємодо у стосунках між людьми.
Носії добра – дурник, розумні брати, друзі дурника.
Носії зла – цар та його дочка, слуги царя.
Объяснение: